Завантажити

ПереказПролог

Чи є що краще для боголюбивих, ніж пам´ятати про Бога і його добрі справи? І якщо славний князь Cімeoн дотримується Божих заповідей, щоб прикрасити й прославити себе, то й ми повинні дотримуватися цього ж правила. Доброзичливий раб, бачачи добрі справи свого Господаря, не лише радіє сам і веселиться, а хоче, щоб і світ про це дізнався. Настільки рум´яними, радісними та веселими бувають ті, хто насичує себе питвом і їжею! Але ще більше ті, хто живить себе думками. Такі люди нагадують орла, який не знає втоми в польоті. А радість не знає втоми і крила відрощує.

І як же людям не радіти, коли осягнуть вони розумом, для кого це небо прикрашене сонцем і зорями, заради кого земля покрита садами, дібровами й квітами й увінчана горами, для кого море і ріки і всі води, наповнені рибою, кому рай приготований? Це ж усе для них Самих! А ще треба і про те подумати, як вони (люди) самі створені, в чому їх покликання.

Бог творив не так, як люди, що будують будинки чи кораблі, чи мідники, чи золотарі, чи ткачі, чи кожум´яки, чи, скажімо, художники. Ті створюють вироби, які їм потрібно, за готовими зразками, запасаючись матеріалом і беручи знаряддя праці один у одного. Богу ж достатньо щось помислити, щоб те створити, чого раніше не було. І йому для створення нічого не потрібно, а людські ремесла потребують один одного.

Керманичу потрібен кораблебудівник, і дроворуб, і коваль, і смолокур; сіячеві треба землю, рослини, насіння і воду для поливання. І для кожної справи потрібне своє знаряддя. А Творцеві не потрібні ні матеріали, ні знаряддя, а лише його воля.

Із створеного ним одне ми бачимо і відчуваємо, інше - мислимо. Сфера мисленних творінь - ефір і небо. Одне - земне, друге - небесне. Як і належало, він і живі істоти створив: одні відчуттєві (матеріальні), інші «мисленні» (ідеальні, тут - ангели). «Мисленним» він дав для життя небо і ефір (повітря), а земним - землю і море.

Деякі з «мисленних» створінь спокусилися на зло і були вигнані з небесних жител; Бог виділив їм частину в повітрі й частину на землі - не для того, щоб вони робили зло, яке замислять проти людей (перешкоджає їм у цьому ангельська охорона), але щоб з цієї зміни було зрозуміло, яке зло тягнуть за собою гординя й обман.

І створив він рід « відчуттєвих », поділивши їх навпіл, зробив одних осмисленими і розмовляючими, а інших безтямними. І підпорядкував безтямних істот мислячому роду. Але деякі із безсловесних капості чинять і, опираючись, піднімаються на своїх володарів. Але ж і володарі їх те ж роблять: прийняли честь володіння розумом і словом і піднялися на Творця свого. Звідси зрозуміло, яке зло будь-кому порушувати свій чин і безбоязно переступати встановлені йому межі. Треба знати, як бездушні речі дотримуються цих встановлених меж.

Так, буряне море, піднімаючись на сусідку-землю і обрушуючись, соромиться піску і не любить переступати певних меж; як кінь вуздою стримується, так і море, знаючи неписаний закон, піском накреслений, повертається до своїх меж. І ріки, як влаштовані спочатку, так і течуть; і джерельця б´ють, і колодязі дають потрібне чоловікам і жінкам. І всі години часу по порядку один за одним проходять; за тим же законом дні і ночі зберігають свій чин: коли довшають - не хваляться, а скорочуються - не плачуть; без суперечки приймають дане і віддають, що повинні віддати.

І ось ще що показує мудрість і силу Творця: адже ні земля, яка тисячі років обробляється, засівається, годує плодами своїми, мочиться дощем і снігом, обпалюється сонцем, ніколи не бідніє, але приносить землеробам щедрий урожай.

І море, звідки хмари беруть вологу й дощі народжують, щоб віддати землі, ніяк не зменшується, не висихає ніяк, так же і не збільшується, приймаючи численні ріки, що впадають у нього.

А звідки ж витоки рік беруться? І чому сонце не висушує усе те, що мокре? Ні боліт, ні водоймищ, обминає і наші тіла.

читати