Завантажити

Чи юга, чи день в проміннях косих, Чи зоря пливе вечірнім плесом,
Сорок літ робив на хмарочосах, Сорок літ — усе каменотесом.
У Чікаго шліфував граніти, У Нью-Йорку — «білдінга» підводив,
Мертвий камінь був як самоцвіти 3´рук його, Америці на подив.
А збери снагу його і змогу, Що лягла у камінь понадміру,
Тим камінням вистелиш дорогу Із Нью-Йорка у Аляску сіру.
А склади каміння те на грані, В висоту зведи камінні грати,
Буде та колона як в тумані, Бога дасть за бороду чіпати.
От уже дійшов старого віку, От уже і з рук не та робота,
І його, як старця чи каліку, Виставили раптом за ворота.
Він пішов в стару свою землянку, Де не камінь, а гнилі пороги,
Де мокриці в щілях на світанку у Стіни плачуть мокрі од вологи.
З горя випив віскі чесну склянку» Гнівно думав з ночі безгомінням:
Мільйонера вкласти б в цю землянку» Завалить шліфованим камінням

читати