
Електронна бібліотека/Проза
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Затхле місто дихало недопитими залишками спиртного. Все було злито докупи у небесну чашу достатку, а звідти виплеснуто мрякою на голови павукам та ігуанам, тим, що завмерли в чеканні вічності.
Батько лежав на засмальцьованому дивані – то похропуючи, то раптово здригався, прокидаючись у фіолетовому промінні телевізора. В тих самих чорних спортивних штанях з діркою на непотребному місці. Людина-манекен з екрану навіювала сон, монотонно розповідаючи про якісь події.
З батьком Василь майже не розмовляв. Тим паче, завтра він іде, щоб більше ніколи не повертатися в цю павутинну комірчину. Ось уже двадцять років він жив у цьому барлозі, що на першому поверсі, в тому кутку під`їзду, де висять сині поштові скриньки, де “парадні” двері на вулицю замуровані. Ось уже двадцять років внизу східців, у кутках, що біля дверей, нужники роз`їдають ніздрі, змішуючись з батьковим цигарковим димом, перетворюючись на мусон, який стає захисною оболонкою людської вишкіреної оголеності.
Василь вже ніколи не повернеться в цю теплу нору, яка так довго захищала його від нападок і гвалтувань світу. Вечорами в одній-єдиній кімнаті горіло тьмяне “операційне” світло телевізора, пахло мишами і батьковими шкарпетками, а ще – якоюсь теплою первісною безпечністю.
Брат, згорнувшися кішкою, спав у своєму загратованому ліжечку -- вічній дитячій в`язниці. Він здавався Василеві закутим маленьким Спасителем, який ніколи нікуди не вирветься і нікого не спасе.
Лише влітку, коли вечорами не було темно і малося за чим спостерігати, як-то за щоденною смертю кривавого Господа за обрієм, батько сидів з Грицьком і Володькою на жестяному покритті низького погрібного даху – в погребі картоплини лежали у віковій пилюці, обплетені білими червами. Чоловіки курили “Ватру”. Вони здебільшого мовчали, склавши на колінах свої долоні заввбільшки з голову, самі ж худі, прозорі й висмоктані, немов дим.
-- Да, ото було раньше… -- казав батько. – Усе росло. А щас – шлангом скілько не поливаєш траву, все дарма – сохне і сохне…
-- Еге ж, -- одповідав Володька. – Доліталися у свій космос… А Бога так і не найшли там. Хе-хе-хе…
Василь згадував запах смаженої цибулі щоранку, коли ще живою була мати. Після її смерті цей запах вивітрився з кімнати; мабуть вона забрала його з собою. А батько варив уранці лише кашу, яка не пахла нічим.
-- То що, завтра йдеш? – запитав він Василя, крехтячи і встаючи з дивана курити.
-- Йду, -- відповів Василь.
Батько закашлявся і байдуже побрів до кухні, шаркаючи капцями із затоптаними п`ятками по лінолеуму.
Брат, як і завше, спав летаргічним сном.
Раптом Василеві здалося, що в тьмяному ультрапромінні засновигала маленька тінь. Перед очима постав молодий, кремезний батько, котрий ганявся по кімнаті за кажаном зі шваброю в руці. Той немов матеріалізувався з якогось антисвіту, запанувавши над невір`ям і самовпевненістю людства. Василь з матір`ю волали від жаху в білих, до п`ят нічних сорочках. Батько нарешті збив чорну бестію на підлогу і накрив її рядном. Проте, замість викинути у вікно пекельний згорток, він пробрався рукою всередину і взяв кажана за крила, щоб подивитися на нього зблизька. Те знайомство тривало лише якусь мить. Батько-таки подивився падшому ангелові в очі, той химерно запищав і вперився зубами в батькову кисть. Проте він на диво спокійно відкрив вікно і випустив чорну душу далі безплідно й безкінечно метатися в чужому, не-своєму світі.
З тих пір батько швидко захирів, ледь видавлював із себе слова, в півтора рази зменшився, аж зсохся увесь і безперестанку курив, курив, курив…
Василь чув з кухні його кашель і страшний хрип. Було прикро на душі, що бачить батька востаннє. В цьому є невимовна таємниця – вмирати для своїх близьких і для всіх знайомих, а самому тимчасом пройти увесь шлях, що лишився, в лабіринті своїх гріхів, свого безсмертя.
-- Ти не знаєш, де жили наші предки? – не знаючи чому, запитав у батька Василь.
-- Не знаю, -- відповів батько. Раптом обличчя його перекосилося: -- Коли він прокинеться? – і вперше за довгі роки подивився Василеві прямо в очі.
Йому здалося, що крізь батьковий погляд він глянув у безмірну далечінь, кудись за межі суєтності й омани.
-- Ще не прийшов час. Треба ждати…
-- А ти? – батько потонув в молоці диму і став чистим і потойбічним, немов ніколи й не жив.
Василь упав перед ним на коліна і поцілував його пошерхлу, натружену руку.
Ще не проспівали півні й не позаповзали в щілини священні таргани, як Василь зібрав у полотняну торбу свої пожитки і тихенько зачинив за собою двері. Більше його ніхто ніколи не бачив. Лише одного разу, кілька років потому, він приснився батькові в якомусь дивному сні і сказав, що вже пора…
Останні події
- 24.05.2025|13:24Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0
- 24.05.2025|13:19У просторі PEN Ukraine відбудеться читання Ганни Осадко і Марини Пономаренко
- 24.05.2025|13:15«Україна. Свобода. Європа»: Старий Лев презентує книгу журналіста Ростислава Хотина
- 23.05.2025|09:25Meridian Czernowitz видає третю поетичну збірку Шевченківської лауреатки Ярини Чорногуз — «Нічийний шафран»
- 20.05.2025|11:40Оголошено Короткий список VII Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея 2025 року
- 16.05.2025|15:50«Танго для трьох»: він, вона і кґб
- 15.05.2025|10:47Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
- 14.05.2025|19:0212-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
- 14.05.2025|10:35Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
- 14.05.2025|10:29У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»