Електронна бібліотека/Проза

Приїхавши до чужого міста на початку літа...Сергій Жадан
Дядь Саша працював на Фрунзе в кабаку...Сергій Жадан
ВіршіНая Задніпрянська
Так раптово відцвіла любов…Василь Кузан
Чужі гріхи (уривок з роману)Таня П’янкова
"Тиха країна по Великодню..."Сергій Жадан
"Дан. Варвара і варвари" (уривок із роману)Олена Чернінька
"...Зовсім розстроївся дорогою наш оркестр"Сергій Жадан
Між Небом і ЗемлеюВалентина Семеняк
ВіршіХристо Черняев
Лопушане поле (УРИВОК)Катажина Ририх
ШЛЮБНА НІЧОлександр Астаф´єв
«Dolce Vita» (уривок)Марія Микицей
Гора вин (новела)Віктор Палинський
Нарцисизм і стражданняСтепан Процюк
Наодинці з порожнечеюСтепан Процюк
Terra incognitaСтепан Процюк
ПО НЕБУ ВНИЗ (уривок із роману)Наіль Ісмайлов
"Сни з колодязя" (уривок з роману)Алла Рогашко
Спорудження залізничної станції (1931) (дубль)Дебора Фогель
Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Нічні голосиОлег Янченко
Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»Олег Короташ
Завантажити

Ти на полюванні. Забуваєш, що в мене хитрість таргана і прудкість гепарда.

Твої руки одного разу з”явилися із дзеркала – ще й досі ношу сині сліди на шиї. З тих пір порозбивав удома всі люстра.

Іноді ти просто бігла за мною порожніми стінами опівнічного міста; цокіт твоїх шпилястих каблуків нагадував лязг копит княжих облав на вовка. Я закричав лише серед мосту, від несамовитости цього волання моя голова сплющилася і перекинулася на тарілку. І ти кудись зникла, відринута, мабуть, в інший простір повітряним цунамі.

Часом , на сільському кутку гульбищ, коли я лишався з коханою, під час розбуркання одне в одному непогамовної сверблячки, я з жахом помічав, що її очі засвічувалися далеким тьмяним жеврищем, і я знав, що це лише твої очі можуть так криваво попеліти.

“Я зараз прийду, коханий”, -- і зникала в кущах. А дорогою вже тягнувся цеп. Сам. І придивившися, я бачив, що то не цеп, а дівоча коса, і я, немов причинний, ішов за нею, а вона все тягнулася, а я йшов, заворожений, в Чорну долину. Я знав, що ти чекаєш на мене там. Од розпуки кидався тікати та не міг вдіяти понад силу і йшов за чорною косою на свою погибель. Аж раптом завив собака – хтось приставився цієї миті. Коса сіпонулася, обвилася вкруг моєї шиї і хотіла підвісити мене на дереві. Та на косу впав світляк і підпалив її.

Ти полюєш на мене і по сей день. Але я привчився бути обережним, мов пацюк і аморфним, мов медуза. Ти до безтями кохаєш навіть мене такого. В тебе патологічна пристрасть фізично й хімічно змішати мене з собою. Щоб стати кентавром, гермафродитом, амебою з крокодилячою пащекою. Але я аморальний, немов гієна і смердючий, неначе скунс.

Відтак, рудоволоса бестія оголошує велике полювання. Щоб заокеанський маляр-гурман написав полотно з натури: “Юдит несе мою відтяту голову”. І світ аплодував би цій невинній жіночій витівці.


- фільми в кінотеатрах України

Партнери