За кавою сиділи довгенько, багато чого одне одному розповіли. Він показав мені останні свої книжки - власну "Таємниця школи № 63: Правда і брехня гібридної війни. Нотатки на полях боїв" і редаговані (був редактором з "вищої ліги"). При цьому вибачливо зронив, що, на жаль, не має зайвого примірника, щоб подарувати.

А наприкінці запитав мене делікатно, чи не хотів би я дати інтерв´ю "Літературній Україні" на ту ж мовну тему. Я погодився - і через якийсь час інтерв´ю вийшло. Юрій дуже переживав, що велика частина не вмістилася, подзвонив і спробував вибачатися. Я його зупинив і попросив не перейматися такими речами.

З великим сумом дізнався сьогодні, що письменник, публіцист і журналіст Юрій Пригорницький не дожив кілька днів до свого 63-річчя. Подзвонила його дружина, з якою я не був знайомий, і за відновленим у "хмарі" списком номерів (бо його телефон загубився) вона телефонувала його телефонним співрозмовникам.

Прощання з Юрієм Пригорницьким - завтра, у день його народження, на Байковому цвинтарі біля крематорію об 11-ій годині. Пам´ять про нього буде обов´язково світлою".

"Буквоїд" висловлює щирі співчуття рідним та близьким Юрія Пригорницького