Павло Казарін – журналіст, публіцист, колумніст. Співпрацює з виданнями НВ, “Українська правда”, Крим.Реалії, Liga.net, каналами ICTV та Суспільне. 

Відзначаючи винятковість Павла Казаріна, член Капітули Премії, релігієзнавець, письменник і член Українського ПЕН Ігор Козловський сказав: “Тексти мають багато спільного зі своїм автором, з його особистістю, характером, способом рефлексій, його внутрішньою творчою майстернею. Є тексти розумні, є порожні, а є тексти Павла Казаріна, які практично неможливо не впізнати. Вони оригінальні не лише побудовою речень, а скоріше інтелектуальною глибиною і, водночас, легкістю думки. Павло Казарін є тим журналістом, стукіт серця якого, як і серця його живих і своєчасних текстів, збігається з ритмом нелегкого сьогодення нашої країни. Для мене це найважливіша оцінка номінанта на таку нагороду, як Премія пам´яті Георгія Ґонґадзе”.

Отримуючи нагороду, Павло Казарін відзначив: “Коли з’явився інтернет, всі думали, що це буде спілкування всіх з усіма, що цензури не буде. Але ми опинились у ситуації, коли фріки можуть об’єднуватись, коли кожен опиняється у власній теплій інформаційній ванні. Ми живемо у просторі конкуренції контенту, коли зрада продається краще за перемогу. Перемагати у більшості - легка справа, а перемагати у меншості - це, можливо, і є та справа, якій можна присвятити життя”.

Окрім Павла Казаріна, до списку фіналістів Премії-2020 увійшли журналіст і телеведучий, засновник YouTube-каналу “Телебачення Торонто” і автор програми “#@)₴?$0” Роман Вінтонів, а також письменник, журналіст, телеведучий, засновник проєкту Ukraїner Богдан Логвиненко.

Усього до довгого списку номінантів на здобуття Премії імені Георгія Ґонґадзе цього року ввійшли 22 українські журналісти. 

Учасниками телецеремонії стали дружина дружина Георгія Ґонґадзе, керівниця Української служби «Голосу Америки» Мирослава Ґонґадзе, письменник і президент Українського ПЕН Андрій Курков, письменниця, правозахисниця і журналістка Лариса Денисенко, вчений, публіцист Ігор Козловський, перший лауреат Премії, головний редактор інтернет-видання «Історична правда» та однойменного тележурналу на каналі «Еспресо», а також засновник Музею-архіву преси Вахтанґ Кіпіані, експерт зі стратегій Євген Глібовицький.

Зокрема, Мирослава Ґонґадзе, Лариса Денисенко, Вахтанґ Кіпіані та Євген Глібовицький говорили про те, які явища та напрямки української журналістики заклав своєю роботою Георгій Ґонґадзе. Згадуючи Георгія, Мирослава Ґонґадзе сказала: “Він формувався як особистість у політичному середовищі — його батько, Руслан Ґонґадзе, був членом Гельсінської групи у Грузії та членом першого незалежного парламенту. Глибокий і далекоглядний, ще в 1993-95 роках Гія попереджав про вибухонебезпечність Криму та потребу у свідомій державній політиці щодо півострова, якщо Україна хоче його зберегти. Вважав, що країни-сусіди Росії мусять створити власний безпековий альянс. Гія випереджав свій час — тому, можливо, поспішав жити сповна щодня. Він був людиною-феєрверком, генератором ідей та перспектив”. 

Премія імені Георгія Ґонґадзе заснована Українським ПЕН у партнерстві з powered KMBS Alumni platform та виданням “Українська правда”.

Премія присуджується раз на рік 21 травня — у день народження Георгія Ґонґадзе. Премія покликана підтримати тих журналістів, які слідують принципам і цінностям незалежної журналістики, демонструють професійність, компетентність, інноваційність, створюють матеріали, що приводять до вирішення або розуміння певних проблем у суспільстві та змін у країні, а також роблять суттєвий внесок у розвиток медіасередовища в цілому. 

Претендувати на Премію можуть лише журналісти, які працюють в Україні і які протягом останніх п’яти років лишалися в професії.

Лауреат Премії отримує пам’ятну відзнаку — статуетку, яка відображає ідею Премії, а також винагороду 100 тис. гривень.

Лауреат Премії імені Георгія Ґонґадзе визначається Капітулою, яка складається з 9 осіб. Лише члени Капітули можуть висувати номінантів на здобуття Премії. 

2020 року лауреата Премії обирали: дружина Георгія Ґонґадзе, журналістка, головна редакторка і керівниця Української служби “Голосу Америки” Мирослава Ґонґадзе, президент Українського ПЕН, письменник Андрій Курков, журналістка, співзасновниця та власниця видання “Українська правда” Олена Притула, меценат Премії та представник powered KMBS Alumni platform Микола Сушко, письменниця, правозахисниця Лариса Денисенко, засновник “Історичної правди” та Музею-архіву преси, перший лауреат Премії імені Ґонґадзе Вахтанґ Кіпіані, релігієзнавець, письменник Ігор Козловський, правозахисник, публіцист, віцеректор Українського католицького університету у Львові Мирослав Маринович, співзасновниця та головна редакторка видання “Дзеркало тижня” Юлія Мостова.

Заснування Премії стало можливим завдяки підтримці powered KMBS Alumni platform, представники якої поділяють принципи демократичного розвитку суспільства та прагнуть змінювати на краще середовище довкола себе. Як зазначив представник платформи та член Капітули Премії-2020 Микола Сушко: “Премія імені Георгія Ґонґадзе – це не лише данина пам´яті. Це можливість заохочувати, розвивати, підтримувати якісну, професійну, людяну журналістику, яка не мовчить про соціальні проблеми. Під “людяною” я маю на увазі не лише чуйність, а й фактор людини-професіонала, небайдужої до того, про що вона говорить і пише. Це людина з чітким розумінням – навіщо. І сміливістю. Впливати, змінювати, не мовчати. Таким був Георгій, такими є ті, кого ця Премія згуртувала”.

Серед меценатів Премії: Сергій Дулєпов, Дмитро Чернов, Людмила Перебийнос, Максим Дядик, Микола Демченко та Ольга Мішуровська, Олег Брусиловський, Роман Квашенко, Олександр Ткачук, Ярослав Волковецький, Марина Маслова, родина Міщенків, Андрій Ісак, Оксана Просоленко, Антон Артеменко, Дмитро Новицький, Микола Сушко, родина Бруннерів, родина Вікнянських.