Про що книжка

Марґо – фотографка. Вона живе в розкішній квартирі в центрі Парижа. У неї є робота, розваги та багатий приятель, з яким вона відвідує всі можливі секс-вечірки. У Києві залишились двоє дорогих їй чоловіків – дід і таємничий С., який все ніяк не переїде до неї в Париж.  

Та щось не дає їй спокою, якась невідома тригова закралася всередині, відчуття провини чи сорому? Марґо починає відвідувати психолога, щоб позбутися сексуальної залежності і дізнатися, що її мучить. У цей час вона натрапляє в інтернеті на історію про серію вбивств у Києві. Вбивця називає себе Месником, його жертви – ґвалтівники, розбещувачі неповнолітніх, корупціонери та інші негідники. Цю справу висвітлює журналіст Сонік і саме з його матеріалів вона дізнається нові подробиці. Чому її так зацікавила ця історія? І які таємниці минулого їй вдасться відгадати? 

«Тільки нікому про це не кажи» – роман про те, що зазвичай замовчують, намагаються забути, і бояться виносити на люди, про те, через що соромно зізнатися навіть собі.  

«Я велика любителька хороших трилерів, #книголав видає таку літературу, але це перекладні видання. Мені хотілося, щоб це були трилери і від українських авторів. Навіть не так, я хотіла, щоб Ірена Карпа написала щось для нас у такому жанрі. Ми поділилися з нею цією ідеєю і ось книжка вже в друці. Це дуже захоплива історія. По-перше, ви ніколи не вгадаєте, хто вбивця не дочитавши книжку до кінця. Водночас Ірена ставить важливі соціальні питання, зокрема, про те, чому не треба мовчати, коли тебе хтось скривдив. І як бонус – багато красивого Парижа». – Світлана Павелецька, співзасновниця видавництва #книголав. 

«Їй самотньо у чужому місті – це все, що слід було знати С. про її запит. І хоч вона підозрювала, що розумашка С. все бачить глибше, справжньої причини йому не вгадати ні за що. Хоч би вдалося! Бо вся ж затія – задля нього. Щоби, коли він нарешті приїде, Марґо була нормальною дівчиною. В сенсі, моногамною. Тоді не доведеться пояснювати ні про Лорана, ні про поліаморію. Ну гаразд, Лорана можна й не приховувати – просто обійтися без подробиць. Штибу «позичив» квартиру їй, перспективній мисткині, час від часу запрошував вечеряти і знайомив із потрібними людьми.  Подумаєш.  Це вписується в рамки… мм… дружби. Якою Марґо запросто пожертвує – якщо С. так буде комфортніше. В уяві Марґо то вигравала лотерею, то підписувала контракт століття, і спокійнісінько винаймала помешкання з видом на Нотр Дам, де вони з С. житимуть міцною парою. І ви, Професоре, мені з цим допоможете! Останнє Марґо пафосно каже вголос, дійшовши до потрібної адреси й запізно збагнувши, що навряд чи професор відчиняв би пацієнтам власноруч». – Ірена Карпа, авторка роману.