Читаючи «ТАДУШ», складно повірити, що це дебютний роман Артема Поспєлова, настільки досконало написаний текст, настільки переконливим є створений автором смисловий світ. Зоїк – так звуть головного героя роману, і саме він пов’язує всі лінії тексту. «Зоїку близько чотирьох тисяч днів, – ідеться в анотації, – і таке ім’я хлопець обрав собі сам. Просто спочатку в його сім’ї помирає собака, а трохи згодом помирає Дід. Після смерті Діда родина починає розпадатися. Зоїк забуває минуле, але пам’ятає, що винен у тому, що сталося. Єдиний, хто знає, як усе було насправді, це друг на ім’я Малюк, якого він ніколи не бачив. З його допомогою Зоїк намагається все виправити».

У романі «ТАДУШ» Артем Поспєлов працює з пам’яттю, часом і простором, з потоками свідомості і внутрішнього мовлення, у такий спосіб творячи унікальний малюнок свого тексту. Крім того, автор – естет та ерудит: у романі багато відсилань до інших творів мистецтва, зокрема літератури і кіно. І це також є важливою складовою авторського світогляду Артема Поспєлова.

Автор розповів, що писав «ТАДУШ» більше двох років, за цей час змінювалося багато всього в його житті, як і він власне. «Книжка росла приблизно так само, як ріс із нею я. Починати довелося із одним багажем, а закінчувати із більшим у декілька разів. І це стосується не лише літератури. Мене завжди тягнуло до дитинства і спогадів про нього, особливо тих, які тепер напівміф, і вже точно не скажеш, як усе відбувалося насправді. […] Цей текст багато в чому автобіографічний, але місцями ця справжня реальність нагадуватиме вигляд шкарпетки навиворіт».

«ТАДУШ» актуалізує чимало гострих та актуальних питань, та навряд, на думку Артема Поспєлова, дає відповіді. «Не впевнений, що відповіді мене самого цікавлять. Більшість із них і так усім відомі, але не схоже, що вони – це саме те, що в результаті нам потрібно. «ТАДУШ» дав мені відчуття та розуміння певних речей. Маю надію, що (як мінімум) так він спрацює і для тих, хто його прочитає». А актуальним цей роман, як вважає автор, буде «для того, хто не боїться темряви і цінує світло».