Цикл найменших живописних творів Володимира Лободи виник 1996 року із парадоксального випадку: сусід з хутора, колишній викладач марксистсько-ленінської філософії, викидав свою «комуністичну» бібліотеку, розчарувавшись в утопічній ідеології. Він віддав художникові усю цю «макулатуру», щоб розпалювати печі. Проте Володимир Лобода вчинив раціонально: повідривав від книжкових блоків картонні обкладинки, які були обтягнуті якісним полотном, заґрунтував їх і намалював на них свої «маленькі шедеври», які часто називав «цяцьками», інформують "Вікна".

Можна помітити, як крізь живопис проступають тиснені літери назви «Капітал» чи «1 руб. 52 коп.». Серія скульптур малих розмірів була започаткована ще наприкінці 1980-х років під час «побутування» на берегах Орелі, а продовжена у 1990–2000-х роках в садибі художника. Твори спершу були монохромними, а вже у 2000-х роках В. Лобода надав їм поліхромного «звучання»– розмалював їх. 

На виставці також представлено низку програмних творів митця, які належать до 1970– 2000-х років. Родзинкою експозиції у ці святкові дні є «Різдвяні» твори художника – мотиви народження Христа, образи Спаса, Богородиці з дитям, зокрема його останній живописний твір «Богородиця. Матір Божа на рядні» 2010 року.

Володимир Лобода – живописець, графік, скульптор, поет – яскравий представник українського андеґраунду. Народився 6 липня 1943 р. у Дніпрі в родині художника Віктора Лободи та Ганни Квітки. Початкову художню освіту здобув у художній школі та Дніпропетровському енергобудівельному технікумі Дніпропетровського Раднаргоспу на спеціальності «Архітектура» (1957–1961). 

У 1966–1967 рр. навчався в Київському художньому інституті на факультеті архітектури, зокрема в майстерні Т. Яблонської. Року 1973 закінчив Інженерно-будівельний інститут у Дніпрі, здобувши фах архітектора. 1971 р. брав участь у так званій «Дискусійній виставці». Відтоді перебував під постійним наглядом влади. Був активним учасником і творцем неформального мистецького середовища в рідному місті, працював над низкою монументальних об’єктів (вітражі, скульптури, розписи), які були знищені у 1980–1990-х роках. Для ранньої творчості митця характерні сміливі формальні експерименти, захоплення народним мистецтвом, зокрема культурами первісних народів світу, а також наймодернішими віяннями європейського та світового мистецтва. 

1981 р. В. Лобода переїхав з родиною до Львова. У 1980–1990-х роках регулярно навідував своє рідне місто Дніпро, де створював графічні та живописні цикли, зокрема – «Велика мандрівка на Україну» та «Людська комедія». Манера його письма набувала виразно індивідуального характеру, свідченням цього є чітка енергійна лінія, яка окреслює локальну площину. Його твори випромінюють несамовиту інтелектуальну напругу і мають викличний характер. Наприкінці 1980-х рр. у Дніпрі з його ініціативи було створено неформальне товариство художників «Степ», учасники якого: С. Алієв-Ковика, О. Нем’ятий, С. Бублик, А. Сологуб, П. Пшевлоцький. Тоді ж щорічно мандрував рідним Подніпров’ям у пошуках артефактів народної культури та натхнення для власних творів. Перша персональна виставка Володимира Лободи відбулася 1990 р. у Львівській картинній галереї. 

Виставку художник створив спеціально для експонування в колишньому костелі Кларисок. На початку 1990-х рр. разом із дружиною Людмилою, донькою Соломією та учнями в селі Турове на Дніпровщині заснував літні майстерні та музей народної культури. Відтоді більшу частину року митець проводить на хуторі, де створює живописні, графічні, скульптурні цикли, пише поезії, новели, есеї, оздоблює інтер’єр власної садиби. Зокрема створює концептуальні цикли скульптури «Птахи» і «Сотня». 

У 1990-х рр. двічі відвідував пленери на Холмщині (Польща), де створив «Холмський цикл». 2000-ні роки стали своєрідною вершиною живописної творчості митця, втіленої зокрема у циклах «На рядні», «Автохтон», «Середня смуга», «Помаранчевий цикл», «Степові краєвиди, панорама драм». Твори митця є у колекції Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького, у Воронезькому обласному музеї ім. І. Крамського, Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького, Дніпровському художньому музеї, а також у збірках України, Польщі, США, Канади, Німеччини, Швейцарії та інших країн. Виставка Володимира Лободи «Цяцьки» – настільки ж грайлива та іронічна, наскільки й серйозна. «Фішкою» експозиції є скульптура та живопис, які створив мистець у 1990–2000-х роках на березі річки Орелі та на хуторі в селі Туровому. 

Персональні виставки:

1990 – у Львівській картинній галереї (куратор – Б. Возницький);
1992 – «І день іде, і ніч іде...», в музеї Т. Шевченка в Каневі (куратор – В. Соловйов);
1994 – «В пустелі небо чорне...», у галереї театру «NN» у Любліні, Польща (куратор – Т. Карабович);
1994 – в Музеї-скансені народної культури Холмщини у с. Голя, Польща (куратор – Т. Карабович);
1996 – у галереї «Оранжерея» в м. Радзинь Підляський, Польща (куратор – Т. Карабович); 2001 – «Гілея», у Московському центрі мистецтв, Росія (куратори – М. Лошак, В. Тукало); 2002 – у галереї «Риза» в м. Сергієв Посад, Росія (куратори – М. Лошак, В. Тукало);
2016 – «Гілея», в галереї «Дзиґа» у Львові (куратори – В. Кауфман, А. Кісь);
2016 – «Творчість, натхнена життям», в галереї «НЮ АРТ» у Києві (автор проекту – М. Білоусов, куратор – Є. Бондарець);
2016 – «Творчість, натхнена життям ІІ» в «Шоколадному будинку» у Києві (автор проекту – М. Білоусов, куратор – Є. Бондарець);
2017 – «Людська комедія» в галереї «НЮ АРТ» в Києві (автор проекту – М. Білоусов, куратори – А. Тичкова, Є. Бондарець);
2017 – «За зорею ідучи», в НМЛ у Львові (керівник проекту – М. Білоусов, куратори – А. Тичкова, І. Завалій, А. Кісь).
2018 – «Спас в степу», у Дніпровському художньому музеї (куратори – А. Кісь, О. Щербина).

Інформація: Вікна