Чи мали колись нестерпну потребу випити води не із пластикової пляшки чи з-під крану, а чистої, чи то справжньої, джерельної? Тільки пити її не із кухля прапрапрабабусі, а зі звичайного горняти, зробленого вже у цьому столітті. Запитання, може, й дивне, але й гість цього тижня, Не надто довгим (у часі), але насиченим подіями та книгами виявився шлях Степана Процюка від Дегенерації до канонізації. Адже все радикально нове в літературі спершу спромагається на осуд з боку всіх і вся, а вже потім ˗ на більш-менш адекватну оцінку зробленого. За майже двома десятками написаних книг ˗ досвід вмілого спостерігача за життям. Відділити зерно від полови (Ляльку від Архе) ˗ справа не із легких, а ще важча з того погляду, що із розумінням такого

поділу доводиться жити.

Від спостерігача, який вміло носить маску амбітного переможця над життям, кілька суттєвих порад про те, як у горнятку сучасному сховати кілька крапель справжнього, можна буде почути о 18.30 цього вівторка

Інформація: КМЦ Українська книга