Re: цензії

У кожної творчої людини є добірка книг, які не тільки навчають і мотивують, а й надихають – повертаєшся до них, коли творчість починає трохи пригальмовувати. Особисто у мене таких книг чимало, але поділюсь декількома, що корисні усім, хто працює зі словом.

«Текст-пекс-шмекс. Магія переконливих текстів», Вільям Зінссер

З посібників для творчих людей ця книга – моя найулюбленіша. Загалом Вільям Зінсер автор понад сімнадцяти книг. Окрім того, він як журналіст писав для «New York Herald Tribune», викладав у Єлі, Вищій школі журналістики Колумбійського університету, а також читав курс із написання мемуарів у приватному університеті New School у Нью-Йорку.

«Текст-пекс-шмекс. Магія переконливих текстів» розповідає, як писати про людей, про себе, науку й техніку, спорт, мистецтво, гумор. Навчає викидати сміття з текстів, створювати власний стиль і голос, починати з головного. До кожної поради неодмінно подає безліч класних прикладів. Недаремно у світі продано більше мільйона екземплярів видання Зінссера! Книга дуже легко читається, неймовірно корисна, написана з почуттям гумору. «Якщо ви дійдете висновку, що писати складно, не дивуйтесь. Так воно і є».

«Велика магія. Творче життя без страху», Елізабет Ґілберт

Я не можу себе назвати прихильницею таланту авторки роману «Їсти, молитися, кохати», але її книга про творчість мені сподобалась. Можливо ще й тому, що отримала видання у подарунок під час презентації власної книги, тому з виданням «Велика магія» пов’язані особисті дуже приємні спогади.

У шістнадцять років Ліз пообіцяла собі, що стане письменницею. До тридцяти вона кожного дня писала, постійно надсилаючи свої оповідання та отримуючи відмову за відмовою. Навряд письменниця думала, що «Їсти, молитися, кохати» розійдеться накладом понад дванадцять мільйонів екземплярів! «Я не знаю ваших здібностей, потягів, бажань, прихованих талантів. Зрозуміло тільки одне: всередині вас, безперечно, ховається щось дивовижне», – запевняє Ґілберт і за допомогою «Великої магії» намагається допомогти читачеві віднайти це дивовижне.

Ця книга вкотре переконує, що письменництво має приносити насолоду, а не бажання намилити мотузку, і задля цього варто опановувати різні види творчості, вміти перемикатись, вірити у власні здібності. «Творчість завжди викликатиме у вас страх, бо вона спонукає зануритись у світ із невідомими результатами, а страх ненавидить невідомі результати».

Ґілберт переконана: не потрібно писати книги з однією лиш метою заробити грошей і не варто опускати руки, з’їдати себе після кожної відмови, критики, колючих коментарів. І врешті-решт автор бестселерів своєю книгою про творчість дуже надихає творити. «Творче життя – це життя, яким рухає допитливість, а не страх. Це шлях для сміливих...коли вмирає мужність, творчість гине разом з нею. Нехай натхнення керує вами. Не забувайте: упродовж чи не всієї історії люди просто творили і не переймалися».

«Шлях митця. Духовна дорога до примноження творчості», Джулія Кемерон

Цю книгу досить часто радить прочитати Елізабет Ґілберт. Як виявилось, завдяки 12-тижневій програмі вправ і досліджень, які допомагають вивільнити власне творче начало, Ґілберт вдалось написати «Їсти, молитися, кохати». Я ж про цей посібник дізналась завдяки інтерв’ю української письменниці Дзвінки Матіяш, авторки книги «Дорога святого Якова». Більше року видання простояло на поличці й під час самоізоляції час нарешті прийшов – розпочала читати у квітні. Чесно скажу, я в захваті!

«Шлях митця» Джулія Кемерон написала для тих, хто перебуває у творчій кризі, не бачить, куди рухатися далі та як реалізувати свій творчий потенціал. Поради авторки допомагають подолати внутрішні та зовнішні перешкоди, відкрити у собі митця. Вони дозволяють відновити відчуття сили, можливостей, віри, захищеності, співчуття. Все це завдяки ранковим сторінкам, творчим побаченням, вмінню наповнювати власну творчу криницю та безлічі практичних вправ, які неодмінно варто робити. Якщо чесно, завдання, подані у книгах, я ніколи не робила – не любила й не змушувала себе. Але «Шлях митця» дивним чином змінив моє ставлення до творчих завдань, почала виконувати й вже бачу результат. Круто ж! Раджу і вам почати відновлювати творчі здібності – неодмінно з’явиться тисяча невидимих рук допомоги, оскільки «творчість є справжнім духовним шляхом».

«Про письменство», Стівен Кінг

Як не дивно, я зовсім не люблю книги знаного майстра жахів. Але його мемуари про творче ремесло точно раджу прочитати кожній творчій людині – відверта розмова про усі розчарування, які довелось пережити, перш ніж стати відомим автором.

У творчій біографії Кінга був період, коли на стінку своєї кімнати він прибив цвях, і вішав на нього відмови видань.З роками цвях ставав все товстішим, аби витримати кількість «відписок», але він продовжував писати й надсилати видавцям свої тексти. Стівен переконаний, що без звички читати неможливо навчитись гарно писати: «Якщо не маєте часу читати, то не маєте часу (та інструментів), щоб писати. Отак просто». Письменник радить придивлятися до поведінки реальних людей довкола й просто розповідати правду про те, що бачиш. Мовляв, саме це і можна назвати основним правилом чесного письменства. «Писати можна, писати треба, а якщо стане відваги почати, писати вийде. Письмо – це магія, жива вода, як і всяке інше мистецтво. Вода безплатна. Тож пийте. Пийте і напувайтесь».