Re: цензії

Адже нових і цікавих видань на ньому буде вдосталь, утім, таких, що варто не пропустити, не так вже й багато. У будь-якому разі, книжковий гід з майбутнього свята літератури не завадить.

Павел Гюлле. Мерседес Бенц. Із багажником. — Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019

Автора цієї книжки — визначного польського прозаїка, драматурга і сценариста — критика називає останнім класиком польської літератури ХХ століття У самому ж романі низкою «паралельних» сюжетів пов’язано два міста, два ключові персонажі попри купу інших героїв, подій і пригод, трагедій і драм, а саме — Львів і Ґданськ, між якими пролягла вся історія ХХ століття: від 1920-х до 1990-х. І більшість подій, які поєднували міста, що згодом опинилися під окупацією (відповідно, «совєтів» і німців), були світового рівня — на зразок львівських змагань на повітряних кулях, які були нагло обірвані приходом радянських військ в Галичину. «І хоч я не мав із цього приводу щонайменших патріотичних фобій, — розмірковують у романі, — мені все ж таки було чогось шкода, бо міста́, які ми отримали навзамін, було дощенту зруйновано, було спалено, як Ґданськ і Вроцлав, зґвалтовано та споневажено, тим часом Львів і Вільно, вимордувані совєтською окупацією, комуністичними брудом і лишаями, вціліли, їхнє нове існування можна порівнювати з пацієнтом, який відновлює після тифу сили й давнішню вроду, тоді як Ґданськ і Вроцлав потребували ампутації кінцівок, пересадки серця, заміни нирок і печінки, протезування зубів та ще й тривалої терапії зламаного хребта, який склали дослівно з уламків, але який не міг гарантувати повноти життя, так само, як і численні пересадки шкіри, не згадуючи вже з делікатності про штучне око і протези замість пальців».

Николас Димитров. Дилер реальности. — Х.: Фабула, 2019

За сюжетом цього роману, в недалекому майбутньому, де популярні цифрові наркотики, не залишилося заборон. Споживання досягло межі, мораль вийшла з моди, релігії перетворилися на фастфуд. Людство живе в розвагах, розпусті і наркотиках. Еліта практикує новий різновид розваги — Персональні Реальності, в яких можна втілити будь-яку злочинну фантазію. Новий технокульт, творіння таємничої медіакорпорації, обіцяє кожному нескінченні задоволення і вічне життя в синтезованій персональній реальності. Тим часом корпоративний шпигун отримує завдання проникнути в надра корпорації, що створює ці реальності, щоб з’ясувати суть зловісного проекту, але сам виявляється втягнутий в диявольську гру. Порнографічний експеримент над мільйонами людей і запуск першої цифрової релігії в світі ламають всі його плани, і шпигун відкриває для себе одну приголомшливу істину …

Макс Кідрук. Доки світло не згасне назавжди. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

Цей роман — ніби розгалуженні стежки, зібрані в одній оповіді про важкий і небезпечний шлях до себе. Не дивно, що насправді - це книга з унікальним мобільним додатком та доповненою реальністю. Мова у ній про те, що будь-які спроби змінити минуле — небезпечна справа, оскільки безжальний світ завжди знайде спосіб примусити за них розплачуватися. Можна хіба що жити цим минулим, не впливаючи, а приймаючи таким, як є, і намагаючись зрозуміти. За сюжетом роману, сестри Рута й Індія, попри незвичні імена, проживають цілком буденні життя: Індія навчається на лікаря, Рута закінчує одинадцятий клас. Усе раптово змінюється, коли через нещасний випадок гине наречений Індії. Раніше близькі сестри віддаляються, звинувачуючи одна одну в тому, що сталося. І саме тоді, коли, здавалося б, із конфлікту вже не виплутатися, Рута виявляє, що здатна впливати на реальність у снах. Невдовзі в її сновидіннях з’являються химерні тіні, і що ближче вони підступають, то дужче мерхне світло довкола дівчини. За нестримним бажанням повернути колишнє життя Рута не помічає, як кожен наступний сон стає дедалі темнішим.

Виктор Хорунжий. Дженнифер. Обитель скорби. — К.: Space One, 2019

Стосунки в героїні цього роману з реальністю більш ніж складні та нестандартні. Після того, як в автокатастрофі, що сталася за таємничих обставин, вона залишилася сама, і до неї стали з’являтися примари-чудовиська, яких ніхто, крім неї не бачив. «И тут она почувствовала чье-то присутствие — позади нее явно кто-то был… Резко обернувшись, девушка остолбенела — прямо перед собой она увидела огромного зверя, напоминавшего собаку. Вернее, он мог бы сойти за собаку, если бы не стоял сейчас на задних лапах, возвышаясь над Дженнифер на добрых полметра. Бурая шерсть свисала вниз грязными клочьями, из передних лап торчали загнутые когти. Тож не дивно, що далі трилер перетворюється на детектив, дія якого розгортається в стінах психлікарні. Крім кошмарів, а насправді - таємничої жінки-примари, яка являється до героїні - додаються цілком реальні страхи. Наприклад, смерті пацієнтів, які стаються після того, як листоноша принесе листа від таємничого Чорного Пана. Або наслідки пожежі, яка сталася в лікарняному архіві, і які тепер сняться дівчині. Невже до цього має стосунок нічна жінка? І що вона хоче сказати? Утім, після того, як завдяки знайомій її матері з’ясовується, що головна героїня не така вже проста дівчина, що походить зі ще більш нестандартної родини, все стає на свої місця. І починається найстрашніше, але дуже цікаве.

Юлія Чернінька. Лицар Смарагдієвого ордену. Інквізитор. — К.: КМ-Букс, 2019

Після всього, що трапилася з малим і відважним героєм у першій книжці цієї фантастичної епопеї, він став добре малювати. Всі дивувалися казковим істотам, які жили на його малюнках, навіть не здогадуючись, що він просто фіксує побачене в чарівному світі, де він побував. Невже надзвичайні пригоди більш не повторяться? Минуло сім місяців від того часу, і одного разу по нашого героя таки прийшли його давні друзі - вірний кіт Вовко-Славко і мудрий Гільдус Племіус. Як було не прийти, коли славне місто Люберн у небезпеці? Тож чарівні метаморфози тривають, героєві знову доведеться рятувати світ і своїх друзів, а вороги стали ще більш підступні та жорстокі. «- Вітаємо вас, правителі чудового міста Люмберн, — вживається у знайомий образ наш герой. — Я, Смарагдієвий Лицар, прийшов до вас, щоб заручитися підтримкою на порятунок міста і його мешканців од чумної пошесті та інших негараздів». Крім того, слід додати, цей захоплюючий роман може врятувати також від осіннього спліну та нудьги, тож мерщій у мандри світом неймовірних пригод!

Олесь Доній. Трансформація української національної ідеї. — К.: Наш Формат, 2019

«Трансформації», про які мова у цій збірці стосуються насамперед не життя, а виживання української нації в різних «державних» умовах. Оскільки жити завжди доводилося на «рідній, не своїй землі», то варіацій на тему майбутнього у наших провидців було чимало — від гетьманської архаїки до новизни президентської республіки. «Українські мислителі до кінця не прописали те, на яких засадах має існувати новостворена держава, і на яких саме ідейних основах повинно творитися нове суспільство, — зауважує укладач збірки Олесь Доній. — Тому Україна час від часу засвідчує чергову здатність до боротьби (майдани, відсіч російській агресії), однак збільшує своє відставання від країн євроспільноти. Можливо, варто не лише міняти політиків, а й навчитися працювати над цілями? Може, слід навчитися коригувати ідеї?» Загалом 30 відомих українських істориків, філософів, політологів, культурологів дають у ній власні відповіді на питання про те, як розвивалася «українська ідея», чому і на якому етапі вона загальмувала, і що слід зробити, щоб «українська ідея» знову стала«українською мрією».

Елена Деревянко. Опыты ясномыслия. Ч. 1, 2. — К.: Саммит-книга, 2019

Авторка цих двох збірок — відома вчена, політична консультантка, гуру керування репутацією з міжнародним іменем і громадська діячка, тематика статей і есеїв якої справді вражає. Це філософське розмаїття іноді можна порівняти зі Спробами Монтеня, або зі стилем Террі Пратчетта, якого вона обожнює. І це не дивно — моторика оповіді, професійна впевненість і меткий стиль справді вражають. Геополітика, менеджмент, рідний Київ, жіноча дружба. «После прочтения книги возник вопрос, почему она не появилась ранее», — дивується Леонід Кравчук. «Відчуваєш, ніби в середньовіччі раптом з’явився Кант і розповів про принципи мислення та світосприйняття», — уточнює Дмитро Дроздовський, головний редактор журналу Всесвіт. «Налицо и энциклопедичность знаний, и безусловный талант», — додає головний редактор журналу Радуга Юрій Ковальський. Тож тут і поради можновладцям («главное — искренность в осознании своего долга, правильная мотивация политической деятельности»), і прогнози на майбутнє («по мнению Аттали, в ближайшие 50 лет с нашим миром произойдет несколько малоприятных трансформаций»), і поради початківцям («о том, почему бросая фекалии на вентилятор, сложно остаться в белом фраке»). Але головне, окрім професіоналізма, щира увага до читача. «Если я что-то упустила — добавьте, если переборщила — пропустите, если не согласны — поспорьте», — запрошує авторка.

Ігор Бондар-Терещенко