Літературна спільнота напрочуд активно відреагувала на революційні події в країні. Мистецькі марафони тривали на Майдані навіть у найбільш гарячі дні, а в Інтернеті постійно з’являлися нові прозові та поетичні твори, присвячені революції. З плином часу напрацьовані матеріали починають з’являтись у формі різноманітних видань та поетичних збірок. Одна з них — «Материнська молитва», видана мистецькою агенцією «Наш формат» та веб-порталом «Жінка-Українка», редактори якого — Юрій та Тетяна Пероганичі — зібрали цю колекцію поезій за допомогою всесвітньої мережі. У збірці — вірші написані жінками: матерями, сестрами, дружинами тих, хто боровся за свободу. За словами укладачів видання, не всі з авторок — досвідчені поетеси. Декого з них саме події на Майдані змусили взяти ручку і вилити на папір те, що накипіло на душі. Водночас більшість представлених авторок активно пише і друкується. Є там і члени Національної спілки письменників України. «Навіть якщо ці вірші у чомусь недосконалі, критикувати їх рука не піднімається, — розповіла «Дню» Тетяна Череп-Пероганич. —  У найтяжчі часи слово має особливу вагу — навіть впродовж Другої світової війни пісня й поезія завжди були на передовій. Революційні події дають нам нові імена, розкривають людей, які демонструють свою сміливість і силу слова. Одразу після побиття студентів 30 листопада на адресу нашого порталу почали приходити вірші. Після перших викрадень людей і смертей їх кількість лише зросла. Ми намагалися видати збірку якомога скоріше — хотілося, щоб цю поезію почитали самі майданівці. Ми вірили, що вона позитивно вплине на їхній бойовий дух». Маленький формат видавці обрали  невипадково — передбачалося, що книжку можна буде носити в кишені. За словами укладачів, чимало віршів вони отримують і зараз           — про події в Криму, про імперську політику Путіна тощо. В найближчому майбутньому вони планують видати її продовження.

Учасники Євромайдану згадують, що сидіти вдома в чотирьох стінах у ті тривожні дні психологічно було набагато важче, ніж допомагати повстанцям на площі. Український поет, член НСПУ Юрій Тітов переконався у цьому на власному досвіді  повною мірою. Інвалід із дитинства, він не має змоги рухатися, й змушений був спостерігати за всіма подіями зі сторони. Тим не менше, все, що відбувалося в центрі Києва, відгукнулося в серці пана Юрія. Свій біль за Україну й за долю кожної людини, яка постраждала на Майдані, він висловив у власній творчості. Цикл віршів «Майдан у серці поета», як і інші свої твори, Юрій Тітов створив, набираючи текст кінчиком носа на клавіатурі комп’ютера.

«Душа кожного письменника, що вірно служить своєму народові та Батьківщині, аж ніяк не зможе мовчати на ті події, які перевертають саму його свідомість, — розповів «Дню» Юрій Тітов. — Перш за все, мене вразила до найвіддаленіших глибин серця стійкість і незламність людей на Майдані. Від першого жорстокого розгону до останнього смертного бою я  не знав спокою, та й зараз ще невідомо, коли він прийде. Вважаю, що завдання митця — нести лише правдивість і небайдужість через власне слово та відкрите мислення. Митець неодмінно повинен озвучити у своїх творах реальний голос часу. Якби я не писав ці  поезії — вважав би себе моральним  злочинцем. Ситуація в нашій країні й зараз лишається вкрай гострою. Україна все ще на межі. Не для того віддавали наші герої свої життя, щоб держава втрачала свою суверенність і цілісність. Це занадто боляче, коли влада сусідньої країни стає на горло твоїй Батьківщині та ріже її по живому. Глибоко молюся, щоб ті, хто це задумав, схаменулися та покаялися, щоб  за жодних обставин не  збулися їхні плани, адже це — пряма загроза усьому людству. Як ці люди житимуть далі? Як предстануть перед Богом? З радістю та гордістю бачу, як підтримують український народ у різних кінцях земної кулі. Працювати, молитися, захищати Україну — це те, що вимагає тепер від нас наша ненька-Україна. Слухаймо її!»

Роман ГРИВІНСЬКИЙ