Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що ні?
Під сильним враженням від книги «Зрада інтелектуалів» французького письменника Жюльєна Бенда, про яку мав уявлення винятково зі згадок інших авторів і цитувань. Ця книга важлива передусім для мене, тобто я не впевнений чи варто її радити комусь. Вона посилила мої деякі переконання, що і як слід думати, робити і не робити творчим особистостям - митцям та інтелектуалам.

Паралельно я перечитував Свідзінського. Передусім нову його книгу «Вибрані твори», які упорядкувала Елеонора Соловей і які видало видавництво «Смолоскип». Паралельно я перечитував інше вибране поета - «Медобір», видане ще діаспорною «Сучасністю» 1975 року, - саме ця книга є моєю студентською ностальгією, я знаю навіть послідовність віршів у цій книзі. Словом - це дуже інтимні речі.

Місяць тому читав «365 медитацій на кожний день» Далай-Лами - це більше для спокою, а не для висновків.

Дуже не сподобалася антологія сучасної японської поезії «Дивний вітер» (2003), впорядкованої Дзюнко Такахасі (російський проект Григорія Чхартішвілі та Міцуйо Нумано). Три чверті текстів - це реально «прохіднях» - таке собі мляве пописування японського офісного планктону. Хоча, думаю, що про наші антології сучасної поезії чи антології інших літератур можна сказати щось таке ж подібне. Якісної поезії завжди дуже мало - це очевидний факт, тому «антологічність» - це сканер, що показує, хто зараз безпосередньо у процесі, тобто це і є реальною функцією будь-якої антології.

Що плануєте прочитати?
Оскільки я завжди прагну максимальної інтелектуальної ерекції, то планую читати книги, які принесуть задоволення. «Оргазм і Захід» Робера Мюшамбле, яку переклала тьотя Іра Славінська, - ось моя читацька еротоманія найближчого часу.

З нетерпінням чекаю одразу на дві книги історика Тімоті Снайдера, які вийдуть у видавництві «Грані-Т».

Що б Ви радили почитати іншим?
Завжди раджу - звісно, молодшим (так хоч є якась моральна підстава) - читати книги, які перевірені часом. Мертві краще написали за живих.