Збірка львівської поетеси, членкині НСПУ Надії Бойко «Сорока на уроках» (видавництво «Іліон», 2023) – це сам такий «золотий ключик». Авторка, яка за фахом є інженеркою, зуміла побудувати неймовірно точні, ритмічні та водночас емоційно тендітні конструкції дитячих мрій.

Центральний образ збірки – Сорока – постає перед нами не як «пліткарка», а як старанна, хоч і дещо бешкетна учениця. Вона приходить до школи з повним набором, прихопивши «зошит в сумку, олівець, лінійку, гумку». Але справжня майстерність Надії Бойко проявляється в тому, як вона тонко вплітає гумор у процес навчання:

«В сойки циркуль, в грака ручку –

Віднімає все блискуче.

Додавати ще навчиться

Білобока мудра птиця».

Це не просто вірш про математику, це точне спостереження за природою, загорнуте у казкову обгортку.

Світ у книзі Надії Бойко – кольоровий і пластичний. У вірші «Северинко й олівці» ми бачимо, як дитяча логіка перемагає дорослий скептицизм. На питання мами: «Дощ хіба буває синій?!», хлопчик відповідає не словом, а ділом:

«Посміхнувсь малий художник,

Повернув нам день погожий,

Ще й велику, розмаїту

Змалював веселку літом».

Тема радості від взаємодії з природою продовжується у вірші «Парасолька», де дівчинка Леся щиро тішиться дощу, бо її «рябесенька, як квасолька» парасолька дарує можливість стрибати «втішено по калюжах».

Особливе місце у збірці займають високі акорди любові до рідного Львова та України. «Львівський левик» – це не просто камінь, це вірний вартовий, який попри те, що «любить інколи поспати», пильним оком стереже древнє місто. Ця поезія виховує патріотизм органічно, через відчуття безпеки та причетності до великої історії. А вірш «Українська вишиванка» стає справжнім славнем ідентичності:

«Розквіта на ній ромашка,

Мак буяє, сіла пташка.

І пшеничні колосочки

Попросились на сорочку».

Авторка майстерно олюднює природні явища. Зима у неї – талановита кравчиня, що «шиє всім обнови», навіть ягідкам калини дарує «помпони». А метафора грибочка, що «причаївся тишком-нишком, як у нірці хитра мишка», створює атмосферу справжньої гри в хованки з лісом, до якої поетеса запрошує маленького читача. Перекотиполе в її віршах – це мандрівник, який котиться, «неначе по двору гумовий м’ячик», і врешті-решт таки втомився: «Був би крос, якби не фініш!».

А педагогічний талант авторки проявляється у вірші «Олежик і лисички», де через діалог тата і сина дитина вчиться розрізняти гриби:

«І цікавий, небайдужий,

Здивувався хлопчик дуже,

Що грибок цей невеличкий

Називається «лисичка».

Не пройшла повз увагу й «котяча серія». Кожен котик тут – харизматична особистість.

Котик Колобок – енергійний розбишака, який має «у собі пружину» і «учинив переполох», перекинувши квіти.

Киця Марися – справжня «леді», яка вередує, бо хоче «модну кличку».

Киця Ожинка – втілення грації та манер, яка «не робить шкоди», хіба інколи «подре шпалери».

Цікавим є колективний портрет у вірші «Забавні киці», де Пушинка, Багіра та Барсуня сперечаються, чиї очі – «смарагди» та чия шубка «найкрасивіша».

Поезія Надії Бойко – це «вітамінна добавка» для душі сучасної дитини. Вона вчить спостерігати «Стук-стук-стук» дятла, співчувати ластівці, яку хоче дістати кіт Рудько, та пишатися своїм корінням. «Сорока на уроках» – це книга, яку варто читати вголос, насолоджуючись кожною римою та кожним яскравим образом.

Це література, яка допомагає дітям залишатися дітьми, а дорослим – згадати, як це: бачити сонце, що «підморгнуло – і гайда в ліжко».