Містика, легенди, злочини, родинні таємниці, історія давнього роду Потоцьких, кохання на межі із одержимістю - ось головні теми нового роману Дари Корній "Місяцівна".  Авторка визначає книгу як "психологічна проза з елементами містики й готики".

Після жахливої автомобільної аварії Василина, щоб урятувати доньку, що пережила зупинку серця, передає родинний оберіг - лунницю і просить ніколи його не знімати. Невдовзі, в час повного місяця, з дівчиною відбувається, щось дивне: вона прокидається на сокальському цвинтарі зі слідами крові під нігтями і геть нічого не пам´ятає, як тут опинилася. Лікарі ставлять Терезі  діагноз "дисоціативний розлад особистості", або, простіше кажучи, "Роздвоєння особистості", коли у свідомості поруч є ще хтось і цей "чужинець" повністю підкорює твою волю, щоправда його влада діє лише, коли місяць уповні.

В книзі дуже багато болю, є відчай від втрати близьких людей: матері, батька, бабусі; несприйняття з боку суспільства через твою відмінність від інших людей, адже Тереза має білий колір шкіри, вона мусить завжди перебувати у затінку, а надлишок сонячного світла шкодить дівчині.

Роман починається із притчі про важливість для кожної людини прощення самої себе, про те, чому так важливо навчитися прийняти себе таким, яким ти є, з усіма недоліками зовнішності, характеру, складних обставин життя, бо почуття провини руйнує душу, завдає болю не лише тому, хто його переживає, а й рідним та близьким цієї людини.

Тема балансу між добром і злом, світлом та темрявою є наскрізною для сюжету книги. Вустами своїх персонажів Дара Корній наголошує, що кожен з нас сам робить вибір того, чого у серці більше - надії чи відчаю, віри чи зневіри, любові чи ненависті.

"Зрозумій, прошу, перемагає той, у кого в серці й добра і зла порівну."[1]

Найважливішим посилом письменниці до читача є те, що надія залишається завжди  і "буває набагато сильнішою тоді, коли помирають віра і любов"[2]. Саме такою є основна ідея роману, на якій акцентовано увагу в уривку притчі про три свічки. 

".... Я – надія ... Я ніколи не гасну, адже надія не помирає ніколи. І від мого світла ти легко можеш запалити інші три свічки "[3].

Ще однією характерною рисою роману є надзвичайна реалістичність оповіді. Навіть медичний діагноз описано в тексті з усіма подробицями, хоч, на мою думку, письменниця прагне не ускладнювати текст медичними термінами. Трагізм доль багатьох різних  людей передано в життєвих історіях пацієнтів миколаївської психіатричної лікарні.

"Місяцівна" - зворушлива книга про красу та магію карпатських гір, мольфарство   і про боротьбу, перемогу над собою,  про те, як не здаватися і йти до своєї мети. Пошуки свого призначення на Землі - не менш важлива тема цього художнього твору. Письменниця спонукає читача до думки, що все, що людина переживає впродовж свого життя, це і є її призначення.

Ось як висвітлено думку про цінність життя : "Бо життя  – то і є найважливіша складова всього, усіх забобонів, заборон, заперечень, релігій, оман... Життя  –  то найвища сутність існування Божого промислу: Життя як уміння відбутися. Життя  –  це  вміння не нашкодити іншому, бо він теж  живий."[4]

 Цей уривок можна сприймати як своєрідний моральний орієнтир, настанову, пораду, етичну засаду для формування свого майбуття.

В текст книги вплетено легенди, притчі, гуцульські повір`я, магічні ритуали, символи, народні вірування, міфологію, прислів`я та приказки. На мою думку, саме у цьому вмінні й криється основний секрет популярності  Дари Корній.

Український читач саме зараз найдужче потребує впевненості в завтрашньому дні, надії на краще майбутнє, повернення до переосмислення власної ідентичності, як нації, а усі ці теми є основоположними у творчому доробку письменниці.

Роман "Місяцівна" особливо актуальний для сьогодення, тому що порушує проблеми занепаду моралі в суспільстві, згубність жадоби грошей, влади.

 "Візьми наших українських скоробагатьків. Про що вони найбільше дбають? Про власну пиху й амбіції. Адже всевладдя породжує вседозволеність. І якщо в голові відмовляють гальма моральності, то біда."[5] Ці слова належать професорові Чорторийському, який у романі представляє інтелігенцію і, по суті, закликає придивитися, думати, аналізувати минуле і майбутнє. Далі цей персонаж із прикрістю зауважує: "Роззирнися: ярмарок марнославства квітне довкола пишним цвітом. Змінюються декорації, а людська суть незмінна."[6]

Книга читається легко, спонукає до роздумів, є дуже глибокою за змістом. Раджу її прочитати тим, хто прагне повернути промінчик надії у серце, адже "рецепт" від Дари Корній втілений у життя командою фахівців видавництва "Віват", то – завжди найкраще для справжніх книгоманів.

Ігор Зіньчук