Завантажити

Василеві Шкляру

Десь там, на згарищі надій

Сидить печально Ворон Чорний

Сторонній, змучений, важкий

На тлі століть… В руці своїй

Тримає шаблю. Шабля – бля-

Ха, і не більше,

Іржею сиплеться до ніг.

Батіг виляскує лайливо,

А коням байдуже. Вони

Схилились, як біля могили,

І плачуть людськими слізьми.

Гвинтівка – тільки сірий ремінь…

Німе наближення стіни.

Немає вже давно війни,

Але в душі достатньо щему:

Немає миру. Всіх своїх

Вже не збереш на полі бою –

Земля вже приросла до ніг.

Батіг і ніж… А ще гранати

Зариті в лісі. Файні ліки

Але нема вже козаків.

Лиш згарища в диму, каліки…

Десь там, на згарищі надій,

Печальний Ворон… Сам не свій…

читати