Завантажити

А я посміхався

Сонячним промінням

Небу,

З якого град падав

Мерзлим вороняччям

В недочутий крик,

Де мій вірш

Відкарбувався,

Не востаннє

Стомлено присягаючись

На вічність Поезії.

Стрілки зеніту

Вмивалися

В агатових очах кави,

І день не побачив,

Коли я встиг зашнурувати

Вечір.

Терті листки

Шурхотіли

На пропалених долонях,

Приборкані копійки

Лоскотали кишеню

Джек-потом.

Я окропив

Чергового джокера

Матюччям,

Затуманені проліски

Зарясніли поміж строф

Аквамарином рими.

Весна сьогодні вдало

Охмелилася

Вирійним листям,

І ніч потроху почала

Торкатися виморених

Асфальтових губ.

15.о9.2оо6

читати