Завантажити

Воно й не таке пережило...

Місто старе, не помре

Тож фар рафінований промінь,

пронизуючи сіре серце,

відчує себе безсилим...

Холод за руку бере

Щоки іще незчулись,

а ними стікає Уж...

Ти сказав, що уже не кохаєш,

що кохаєш уже не мене...

Залишімо як є. Не руш...

Не думай, я просто стомлена,

я іноді вкрай крихка...

А ти постарайся кохати

І бути коханим. А я

найтяжче: кохати і бути...

Долати вітри й вітрини,

вдихати дахи і хати

і вулиці вкриті ті

намулом минулого...

“Дивно усе виходить...

Не виходить усе”, - кажу

на термостійке вушко кружки,

що сповнена чаю й віскі...

А віск одночасно з ніччю

видихнув дим-напівопіум...

І я вже навчилась кохати

предмети так, як тебе

Якби ще навчитись бути

з тобою, наче із річчю...

читати