«У своєму міні-романі Костянтин Коверзнєв хапає за руку тему, про яку ніхто нічого не знає, - каже письменник Степан Процюк. – Що таке щастя? Як приходить його розпад? Чому воно таке крихке? Всі його герої живуть у світі куценьких матеріально-фізіологічних пошуків. Але принаймні один із них уже має шанс пробудитися. Бо він уже озирнувся довкола – і застиг від сорому та жаху».

Сам Коверзнєв називає свій роман «провокативним нуаром». «Це досить відверта проза, - вважає письменник. – Не знаю, це плюс чи мінус, але я намагався зосередитися лише на головній лінії, відкидаючи всі дрібниці й розпатякування. Стосунки чоловіків і жінок завжди будуть актуальними, поки існує людство, і тут не варто боятися перейти за межі дозволеного. Я переймався тим, щоб зобразити крах ілюзій головного героя, його уявлень про щастя й кохання, крах патріархального світогляду. Зрештою, до такої серйозної теми не можна підходити дуже серйозно, тому я вигадав, як на мене, досить іронічний фінал».

Книжку видало видавництво Сергія Пантюка.

Уривок з книги  можна прочитати на Буквоїді.