Так звана опозиція довела свою недієздаттність, тому повинна повестися чесно: просто здати мандати і сказати так званому парламенту «давайдосвидания». Публічні голодування та красиві заяви в стилі «ми будемо боротися» чи «мову не знищиш» з нинішньою тупою малограмотною владою не проканає. У них на кожен логічний аргумент є нова бейсбольна бита. Шахтарі голодували й бастували, дай Боже пам`яті, в 1990-х років зо п`ять, і де вони тепер? Сидять у своїх копанках, як сиділи. Візьму на себе сміливість сказати: ті, хто нині опозиція, колись були реальною владою і ні хріна не зробили для культури, провалили гуманітарну політику, в тому числі - не забезпечили залізний захист державної мови в державі та її активне функціонування, застосування і розвиток. Мову нині просрали з тієї самої причини, з якої сидять Тимошенко, Луценко та інші. Образно кажучи - не підстелили соломки, бо не думали на кілька кроків уперед. Не знали, що впадуть, не прийняли законів, зокрема, мовних, котрі не мають зворотної дії. Тепер на кого й повинні нарікати, так на себе. Повторюю: нинішня опозиція колись була владою. Вона нічого не зробила. Тепер через це в лайні.

Говорячи про відповідь письменників - напевне, більше писати. Причому не лише тексти. І не конче українською. Розумію, на що можу нарватися, але переконаний: український письменник цінний сьогодні громадянською позицією, а не мовою, якою він цю позицію висловлює. Табачник, наприклад, знає українську мову і демонструє це час від часу - він через це  нам друг? Ющенко В.А. україномовний, Ганна Герман, Тарас Чорновіл - україномовні, а це робить їм честь? Олег Скрипка хвалить українською мовою Януковича і Попова - ми що, за мову йому повинні прощати це? Натомість сам особисто знаю багатьох російськомовних українських буржуазних націоналістів.
Письменник повинен ігнорувати всі заходи, котрі проводяться від імені та під патронатом так званої влади. Не вітатися з чиновниками та депутатами. Не вступати до Спілки письменників, бо минулорічна заява керівництва цієї організації про готовність співпрацювати з владою ще не спростована. Власне, Спілка може і повинна публічно виступити проти «мовного закону» - благо, Адміністрація поруч із центральним офісом цієї письменницької організації. Причому виступити не під цнотливим підписом: «Ми проти. Секретаріат НСПУ», а поставити під протестом персональні підписи. Словом, письменник може лише не погоджуватися. Але в жодному разі не шукати ворогів серед російськомовних. Влада ж тільки цього й домагається, не слід йти у них  на повідку.

Шанс змінити ситуацію буде лише в одному випадку: якщо за незнання української мови в Україні людина буде отримувати менше грошей, ніж носій української. Просто треба читати більше свого, дивитися, слухати - і вимагати більшого.