32 тексти, а заодно і 32 погляди на постать Степана Бандери, оселилися під обкладинкою однієї книжки, вміщаючи у собі весь спектр думок та ставлень до нього. Упорядниками книжки виступили Тарік Сиріл Алмар, Ігор Балинський, Ярослав Грицак. Щоб уникнути звинувачень у замовному характері книжки, вони відмовилися від гонорару.

Книга “Страсті за Бандерою” вийшла друком наприкінці грудня минулого року у серії есеїстики De profundis видавництва “Грані-Т”. Збірник матеріалів складається з двох розділів: “Бандера: деконструкція міфу” та “Бандера: герой України?”. Поліфонічність думок, представлених у книжці, можна оцінити навіть за заголовками матеріалів, що до неї входять. “Степан Бандера: Герой України” Дейвіда Марплза поруч із “Фашистським героєм у демократичному Києві” Тімоті Снайдера. “Родинне прізвище очищене” Степана Бандери поруч із “Отберите орден у Бандеры!” Костя Бондаренка... Політичний експерт, один із упорядників книжки Ігор Балинський сказав: “Мова не про наукове дослідження, а про спробу зрозуміти, як формуються “за” чи “проти” міфи навколо Степана Бандери. Ми зібрали все, що відбувалося в українському та діаспорному медійному просторі за останні два роки навколо цієї постаті”. А історик Василь Расевич висловив сподівання, що ця книга допоможе припинити використання Степана Бандери, як його противниками, так і прихильниками, - в їхній політичній боротьбі.

- Для когось ця книжка буде “за-бандерівською”, хтось побачить у ній “протибандерівську” позицію, - зазначила головний редактор видавництва «Грані-Т» Олена Мовчан. – Але упорядники книги не ставали ні на чий бік. Книга - неупереджена, нецензурована. Далі правил української граматики ми носа у ці дискусії не пхали.

- Жодна фігура в українській історії так глибоко і безкомпромісно не ділила не лише українське суспільство, а й істориків, як постать Степана Бандери, - зазначив історик, упорядник книжки Ярослав Грицак. – Це говорить про те, що постать Бандери - надзвичайно символічна. А символ не можна рухати голими руками, він - як провід під напругою сто тисяч вольт. Торкнеш – відразу б’є. За цю книжку нас б’ють з усіх боків, і зліва, і справа. Кожен думає, що ми стоїмо на чиємусь боці. У книзі чимало цікавих несподіваних поворотів. До прикладу, цікавий російськомовний автор написав пробандерівську статтю, в якій дякує Бандері за те, що той був. А відомий львівський автор вимагає, щоб у Бандери забрали звання героя. Є двоє українських євреїв, які виступають на захист бандерівського руху... Це книжка не про Бандеру, а про страсті, що горять навколо нього і його образу.

- Пристрасті довкола Бандери вирують у першу чергу завдяки політикам – українським, польським, російським, - зауважив історик Володимир В’ятрович. - Більшість громадян України мають лише приблизне уявлення про біографію Бандери, і це дозволяє політикам проводити маніпуляції довкола нього. Історики мали б припинити ці політичні спекуляції. Але цього поки що не сталося... Ми не презентуємо книжку-дослідження про Степана Бандеру. У “Страстях за Бандерою” дискусія відбувається не довкола постаті Степана Бандери, а довкола його образів. З одного боку, образ безкомпромісного революціонера, борця за незалежність, з іншого – колаборанта, антисеміта, фашиста. Більшість авторів практично не цікавить конкретний фактаж з історії життя Бандери чи з історії українських націоналістів. Вони швидко переходять до узагальнень і оцінок стосовно них, використовуючи при цьому мінімум фактів. Як результат, отримуємо “цікаві” висновки: ОУН була фашистською організацією лише через те, що використовувала червоно-чорну символіку і деякий час існував привіт у вигляді підняття правої руки; ОУН - причетна до організації Голокосту (для цього висновку достатньо однієї урізаної цитати і кількох післявоєнних спогадів жертв голокосту); Бандера звинувачується у тому, що був авторитарним лідером (бо так говорили його політичні опоненти). У деяких авторів він не може бути героєм України, зважаючи на те, що йому ставлять несимпатичні пам’ятники і його прізвище використовують ультраправі сучасні угруповання. Частина авторів наводить дві діаметрально протилежні оцінки, які існують стосовно Бандери у суспільстві. Їм цікавий не сам Бандера, не ОУН, а сучасна дискусія навколо них, мотиви її учасників і моделі поведінки. Бандера залишається поза науковим дискурсом. Обіцяна у книзі деміфологізація Бандери не відбулася. 

- Існує кілька причин, чому досі не спростовано жодного міфу про Бандеру, - додав Ярослав Грицак. – Перша з них - політична заанґажованість. Є дві крайнощі – зображати Бандеру як злочинця, бандита, фашиста, або писати його образ як ікону, на яку треба молитися. Моя відповідь на ці дві крайнощі: Бандері приписують злочини, які він ніколи не робив, і героїчні вчинки, до яких він не має ніякого відношення. Ще одна причина - Бандера у радянські часи був як Волдеморт з «Гаррі Поттера»: його імені не можна було називати, згадувати, писати про нього. У нас досі нема жодної монографії про нього...