Ірина Штогрін: Те, про що Ви пишете, варто високої нагороди?

Ірині Пагутяк: Сподіваюся, що варте.

- Письменник пише про те, що не сподівається високої нагороди?

- Сподівається, що варте.

- Як писати про те, щоби це стало писати для багатьох людей ?

- Секрет тут у професіональності письменника.

До 35 років, маючи 5 книжок, я себе не вважала письменником.

Дивно, що людина, зліпивши таку-сяку книжечку, видавши її за свої кошти, починає вважати себе письменником і претендувати на якийсь успіх, на якесь таке визнання. І пишатися тим.

Звичайно, що можна бути письменником.

Але десь в 35 років я зрозуміла, що таке бути письменником? Це означає каторжна праця, цілковите відречення, жертви величезні.

- Жертви? Що Ви маєте під цим словом?

- Роботою можеш пожертвувати, наприклад.

Не можеш працювати, як віл, заробляти гроші і в той же час писати. Це можна в юності, коли ти маєш здоров’я, але це все рівно буде виснажувати тебе.

- Ну, і жертви.

Звичайно, в особистому житті певні є.

- Слава Богу, що в мене є дочка. Але, буває, що немає, буває, що, письменник ціле життя залишається самотніми.

Вони можуть в жертву навіть своїх дітей віддати. Але в моєму випадку я би того ніколи не дозволила б, бо для мене то таке ж саме творіння, як книжки, то є моє найкраща книжка.

- Я думаю, що Вас слухає певна кількість людей і з Вами не погоджуються.

Головний редактор Маргарита Семенян кремлівського офіційного телеканалу «Рашн тудей» представила свою книгу «На Москву».

Там розповідається, як дівчина приїжджає з провінції, як вона здобуває собі місце під сонцем, олігархів, престижну роботу і так далі.

І працювати головним редактором телевізійного каналу і писати книжку у цієї молодої пані вийшло.

Я не зовсім зрозуміла, який може бути зв’язок між людиною, яка досягла успіху, і яка того успіху не досягла. Яка того успіху не досягла, але не заслуговує на нього.

- Я ніколи не читаю людей розкручених, розрекламованих. Я маю на увазі тих модних письменників, навіть європейських письменників.

Як правило, я їх прочитаю з часом. Але як правило проходить вже років 5-3, то тоді вже немає кого читати – вони вже зникли.

- Вони вже зникли. Якщо пройшли перевірку часом, тоді читаєте, якщо ж не пройшли – тоді не читаєте.

- Так.

В мекне є кілька письменників.

Я вважаю, що сучасна література зараз настільки занепала, що не можна куватися на жодну рекламу, на жоден піар. Я дуже насторожено до таких речей ставлюся:

- Кого читає Галина Пагутяк?

- Останнім великим письменником цієї цивілізації є Кудзе.

Південноафриканець, який не дає інтерв’ю практично, який нікого не вчить як йому треба жити, не є пророком, але він настільки глибоко відчуває біль свого народу, біль сучасних людей як чоловіків, так і жінок, так що я не зустрічала такого письменника-майстра і людину в одному числі…

- Когось з українських письменників Ви додасте до цього короткого переліку?
- Я не знаю.

Я колись дуже любила читати Валерія Шевчука.

Він зараз, як усі генії, став трошки незрозумілим для мене…

Я дуже люблю українську поезію. Вважаю, що вона в нас найкраще, що ми маємо…

Ірина Штогрін

Фото: radiosvoboda.org