Re: цензії

Автор майже двох десятків книжок, киянин Сергій Пономаренко українською видається вперше. Минулого, 2013-го року, цей рукопис подавався на «Коронацію слова» й не пройшов нікуди. Одного з найпрофесійніших та найзатребуваніших в Україні авторів просто не помітили. Втім, автор міг відклякнути своєю фірмовою манерою – починати здалеку та досить довго входити в історію. Для тих, хто звик читати Пономаренка російською, нічого нового в такому підході нема. Консервативний україномовний читач відкриває для себе цього автора вперше. Варто було зважити на це, почати інтенсивніше, динамічніше. Проте довге запрягання – єдиний суттєвий недолік «Тенет бажань».

Є ще один гандж, зовсім невеличкий: коли дія відбувається в наші дні, серед героїв забагато київської богемної публіки. Почасти це виправдано сюжетом. Історія починається на початку ХХ століття, коли юний Родіон Іконников закохується в модну тоді поетку Зінаїду Гіппіус та починає писати роман. З огляду на вітчизняні реалії та загальне сприйняття аудиторії, писати детектив про письменників, поетів, художників, згадувати не завжди зрозуміли пересічному читачеві реалії – справа невдячна. Навіть близька до моветону. Хоча естетська українська спільнота вже давно говорить про потребу в інтелектуальному детективі. Що мається на увазі – не розшифровано. Детектив і без того жанр, котрий потребує чи не найбільше інтелектуальних зусиль. Але поки записні інтелектуали не є читачами творів Пономаренка, на їхню територію сюжетні ходи можна було б і не запускати. Хоча саме «мистецька» складова, вкупі зі свіжими, актуальними та ексклюзивними перекладами поезій Гіппіус українською поетесою Анною Багряною, вже відзначалася «Буквоїдом» раніше. http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2014/05/17/132930.html

У цілому ж структурно «Тенета бажань» побудований, як переважна більшість попередніх творів Пономаренка. Історія розтягується, точніше – розкидається крізь століття. Розробка кожної сюжетної лінії – юність Іконникова, його перебування в Києві та кохання до Ревекки, втеча від червоних, пастка в таборі сектантів-хлистів – нагадує серіал із одним героєм та всякий раз новими персонажами. Причому навіть масовка не прописана пунктиром, кожна дійова особа має свою індивідуальність, що видає в авторі не лише досвідченого письменника, але й драматурга. Правда, коли щоденник Іконніковва знаходять в наші дні, та починається розслідування вбивства, що дуже нагадує або помсту, або злочин психопата, сучасники Олег, Наташа, Веніамін, Вероніка, Андрій та інші помітно втрачають на фоні Родіона, Ревекки та інших, хто діє в історичних декораціях.

Видно, авторові все ж приємніше занурюватися в минуле й реконструювати його. Хоча в «Тенетах бажань», як у решті романів Пономаренка, зберігається те саме послання читачам: злочин, скоєний у минулому, аукнеться нащадкам. Збрешеш сьогодні – твоя брехня бумерангом наздожене нащадків років через сто, й будуть непереливки. Так, знайшовши щоденник Іконникова, герої наших днів дізнаються: той не просто був закоханий у Гіппіус. Модерні часи, характерні для початку ХХ століття, він сприйняв по-своєму. Побачивши в них насамперед тривогу, наближення чогось невідворотного. Тому й сів писати великий роман про природу Страху. Нині ж саме ці нотатки якимось незрозумілим чином можуть допомогти розгадати моторошне вбивство юного Андрія. Між історією й сучасністю є якійсь, незрозумілий поки що, містичний зв’язок.

Постать вбивці хоч і є несподіваною, проте викривається, як на мене, без належного ефекту. Хоча ефектний Пономаренко, як уже згадувалося, в іншому: своїм умінням вибудовувати такі сюжетні конструкції, котрі дозволяють від книги до книги читати під однією обкладинкою щонайменше три історії. Кожна буде завершеною, лінійною, неодмінно перетнеться з іншою. Причому, що характерно, вони жодним чином одна одній не заважають. А значить, і читач не заплутається, хто кому нащадок.

Оцінка ****

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:

* Жодної надії;

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;

**** Хочеться краще, але загалом поживно;

***** Так тримати!

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику