Завантажити

Вона Че Гевару любила. Та не через його ідеї,
Що до України мають такий же стосунок,
Як екс-комсомольські оперотрядівці – до Бандери -
А просто було більше нікого. А вечорами – сумно.

Та надибала через Яндекс портрет в Інтернеті,
Аби заповнити порожнечу (як радить Pink Floyd) -
Той самий портрет, із звіздою в береті,
З очами відсутніми – наче торчок-наркот

Революціонери – вони такі. Тут нічого не зміниш.
Бо „ломать – нє строіть”. Це знали ще Гонта і Залізняк.
Ось тому й порожнеча – в очах, у душі і нижче
А у жінки душа – ізнизу. Так стверджував Роберт Плант

Сорок років тому. І я таки щиро дивуюсь,
Що наші блондінкО з FEMENy не закидали його тортами,
Не з’їли живцем і кістки не зарили в гумус
В перерві між пранням стрінгів у столичних фонтанах

Господарським милом. Так, про що ми? Ага, про це,
Тобто – про Че. Якого вона кохала.
Він говорив по-іспанськи, одеколон не пив – і вобще
Якби жив десь тут, в Ірпіні - напевне би зґвалтувала.

А між тим майже всі її подруги по ПТУ
Прилаштувалися - деякі навіть кинули трасу
А в неї – робота, общага, цех. Інтернет – за версту,
В райцентрі. Глючні компи, п’яний адмін давить масу

За брудним столом, доки підлітки і школярі
Дудлять пиво, ріжуться в «Квейк» і зирять порнуху.
Там вони і зустрілися власне. Вона і він.
Петеушниця і команданте. В моніторі, де лазили мухи

Він з’явився із надрів Яндексу, як Пилип з конопель.
Як Сандей Аделаджа з пальми. Ну, якщо уже зовсім точно
Як просто Ернесто з „Гранми”. Маразматик Фідель
Тоді був ще нівроку і не одутлий мов бочка.

Він любив кататись на танку по центру Гавани,
І, заїхавши ніби між іншим на припортовий ринок,
Розпитати крізь прорізь в броні, по чому насіння й банани,
Прихопити повій-школярок і не заїжджаючи в шинок

Отимєть у вузькому проході між гарматою й боєкомплектом,
Замість грошей – брошуру з портретом Хосе Марті
Ось тому-то лярви кубинські тікали до Піночета –
Так, при ньому клієнт був рідкий – зате акуратно платив.

Все минуло – борня, ідеали, кубинська одвічна стихія,
Залишилася база Гуантанамо – як острів свободи на Кубі
Та і той із тюрмою. Старець Фідель, найдешевші повії.
Ну, ще море, не зовсім загиджене. Ну ще сигари і румба

Ну, ще втома. Ну, ще повітря спекотне і сперте
І портрет із звіздою в береті, з маячнею в зіницях
На транспаранті, де облізлі літери „Patria o muerte!”,
І де спреєм дописано ізнизу: „Яка різниця?”...

Петеушниця і команданте: яке їхало – таке й здибало.
Непотрібність і неприкаяність – близнюки, безпритульні діти.
Власне просто красива картинка, котру випадково вирило
В Мережі українське дівча – жертва профтехосвіти.

читати