Електронна бібліотека/Драматичні твори

Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Завантажити
« 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 »

держіть з того боку. Кладіть на канапу. Арсику, хлопчику!.. Це рана його. Піддержуйте, я подивлюсь рану. Треба перев'язать. Христе, швидче води. Може, є йод, карболька або якась инча дезінфекція.
ХРИСТЯ. Є йод.
СОФІЯ. Давай швидче. Води налий у глибоку тарілку. Та швидче, Христе. (Розмотує в той же час пов'язку з голови Арсена.) Нічого собі «вдряпнуло», така маса крови. Держіть, Панасе, держіть. Арсику, дорогий мій, бідний... От, Господи! Ах, яка ж рана! Христю, Бога ради, швидче ж. Серветок дай, серветок. Дві, три, чотирі.
ХРИСТЯ. Зараз, зараз. Ах, Боже мій. (Хапа з буфету глибоку миску, карафку з водою, слоїк з йодом і біжить з цим дo канапи. Підставля стілець і ставить все це на його, хапається, трівожно дивиться на Арсена. Знов біжить за серветками. Подає Софії.) На, на. Може, рушник?
СОФІЯ. Налий води в тарілку і влий туди йоду.
ХРИСТЯ. Багато йоду?
СОФІЯ. Ну, щоб добре жовта вода стала. Не бійся, лий.
ХРИСТЯ. (Готує воду.) Зараз. Зараз... (Підставляє стільця з водою.) Так нічого? Чи ще?
СОФІЯ. Добре, добре. Серветку. Ах, бідний хлопець. (Пролива рану.) Здається, череп не зачепило, але всю шкуру знесло. Арсику, милий!
АРСЕН. (Розплющує очі, ворушиться). Що таке?
СОФІЯ. Нічого, нічого, любий. Треба твою ранку перев'язать. Посидь так.
АРСЕН. Мені по... погано... (Умліває знов.)
СОФІЯ. Знов умлів. Крови загубив багато.
ПАНАС. Може, покласти його? Йому так легче буде.
СОФІЯ. Ну, давайте, тільки обережно, будь ласка. Так, так... Піддержуйте разом і голову, Христю, ти краще візьми його ноги й обереж-ненько поклади на канапу, Оттак... Так... Ну, от. Подушку треба.
ХРИСТЯ. Зараз. (Біжить у другу кімнату, по дорозі дивлячись у вікно, за яким глухо чується стрілянина.)
СОФІЯ. (Промиває рану.) Підставте стільця з водою сюди ближче. Дайте ту серветку. Вийміть ще серветок.
ХРИСТЯ. (З подушкою.) А там все стріляють. Горить ще з одного боку. Вся та кімната аж жовта. Треба тихше, щоб мама не почула. Вона, здається, нарешті заснула. (Тим часом підкладають подушку під голову Арсенові.)
СОФІЯ. Ну, здається, промила.
ХРИСТЯ. (Заглядає.) Господи! Яка рана! Арсик! Бідний! О, проклятої душі большевики! Боже, що ж це буде?
ПАНАС. Ну, я більше не потрібний?
СОФІЯ. Ні.
ПАНАС. (Обережно обв'язує з Арсена пояс з патронами.) Вибачайте, я пояс його...
ХРИСТЯ. Хтось у сінях гомонить! (З страхом дивиться туди, за нею всі.)
Входять Сліпченко й Марко.
ХРИСТЯ. Тато й Марко! Слава БогуІ
СЛІПЧЕНКО. Арсен дома? (Злякано.) Що він?..
СОФІЯ. Нічого, злегка ранений. Зомлів.
СЛІПЧЕНКО. А, та сама рана? На голові?
МАРКО. (Хмарно ставить рушницю біля дверей у куток і сідає за столом.)
СЛІПЧЕНКО. (Ставить рушницю там же і п'є просто з карафки. До Панаса, що виймає з-під Арсена пояс.) Що це ви робите? Не тормосіть його.
ПАНАС. Мені патрони його потрібні.
СЛІПЧЕНКО. На якого біса?
ПАНАС. Потрібні.
СЛІПЧЕНКО. Може, до большевиків підете добивать нас?
ХРИСТЯ. Він з вами хоче.
СЛІПЧЕНКО. А-а? Надумався? Ну, та пізно. Ми виступаємо з города. Зайшли попрощаться. Виганя кацапня з рідної хати! Продали свої синки, продали, зрадили, наплювали самі собі в душу... Ай, Боже! Ай, Боже! Що з такими робити? Що робить з ними? На вогні пекти? Різать на дрібні шматки? І Тихон же з ними!
ПАНАС. Так як виступать, то виступать. Нема чого сидіть. Ходімте!
СЛІПЧЕНКО. (Мовчки дивиться на його.) А дома ж хто зостанеться? Покинемо саме жіноцтво?
ПАНАС. Ну, лишайтесь ви.
СЛІПЧЕНКО. Мене й Марка розстріляють сеї ж ночі. Перший Тихон викаже.
СОФІЯ. Ах, тату, як можна таке говорити?
СЛІПЧЕНКО. Не тільки викаже, а сам розстріляє.
МАРКО. (З гнівом б'є кулаком по столі й устає.) Якби не полк Сагайдашного! На ранок ми б їх на трісочки рознесли.
СЛІПЧЕНКО. (До Панаса.) Самий вірний, свідомий, самий кращий полк... зрадив! Всі большевики. Не треба їм України, не треба їм волі, нічого не треба, дайте їм волю грабувать, насилувать, нищить. А большевики ж це дають, скільки хочете. Розбили ж тюрму і випустили всіх уголовників. Озброїли їх і пустили по городу. Ну?
СОФІЯ. Це не може бути.
СЛІПЧЕНКО. Та як не може бути?! Піди подивись: тюрма порожня. «Не може бути»! Через що ж не може?
МАРКО. (Ходить по хаті, підходить до вікна, знов до стола.) А мама де?
ХРИСТЯ. Спить. У неї дуже боліла голова.
СЛІПЧЕНКО. Ну, то й не треба будить. Скажете, що були. Та ми скоро вернемось. Це чорта вже з два! Каменя на камені не лишимо. Вивішаємо падлюк до кореня. Кацапа як не винищити до ноги, то й ради з ним нема! Ну, будем прощатись. Ви, Панасе, зоставайтесь з жінками. Треба ж кому-небудь.
ПАНАС. (Спокійно, але рішуче.) Ні, не зостанусь. І не кажіть. Я йду зо всіма.
СЛІПЧЕНКО. Гм!.. Як же вони...
ПАНАС. Проживуть цей час без нас. Гроші мають. Що ж робить?
Голосний дзвінок.
Всі змовкають і повертаються до дверей.
СЛІПЧЕНКО. Хто б це міг буть?
МАРКО. Чи не Хомчук забіг за нами? Пора, тату. (Швидко йде в сіни.)
СЛІПЧЕНКО. Гм! Дивно, дивно. Хто б це міг бути?
Через який мент чути дужий крик.

« 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 »

Останні події

16.06.2024|10:25
Закарпаття збагатилося повістями про драматичне кохання
12.06.2024|18:55
Олександр Михед презентував у Лондоні книжку "Позивний для Йова", перекладену англійською
10.06.2024|18:18
Не тільки про дикий Захід
10.06.2024|18:13
Оголошено конкурс на літературну премію ім. Б.-І.Антонича "Привітання життя"
23.05.2024|11:49
Завершується передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
19.05.2024|11:47
В Україні видали першу частину з трилогії Соми Морґенштерна
19.05.2024|11:41
«Мій розмір – Чернівці»: у «Видавництві 21» триває передпродаж нової книжки Володимира Килинича
19.05.2024|11:36
Вільні голоси Криму. До друку готують документальну книжку про кримських політв’язнів
17.05.2024|14:06
Оголошено короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
10.05.2024|18:25
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"


Партнери