Електронна бібліотека/Поезія

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

Lupus est hom homini, non homo quom qualis sit not novit.
Вовк - людина людині, якщо вона людину не знає.
Плавт, "Віслюки"

Я налаштований життя нестися світом.
Щоб скочуватися променем у власне ліжко вранці,
Цілуй колишньої повії м`яті майже саморобні квіти,
Тендітні руки - у вагоні, десь, між станцій.

І пранців ясла, що розкриті в небуття. Й побиті губи.
І всесвітом роздовбані, немов стіна жива, створіння
Тебе оточують: учора називались "люди",
Сьогодні - вирване і висотане в пил, самотної душі коріння.

Істотно: самота можлива лише в тих, хто з плоті.
Достоту: повен човен - виживання зднаморської піни.
Стіна води - лише згори. Дерева, наче храми, в позолоті.
А серця все іще - невиметений хлів - закриті сіни.

Зариті мрії, затискає пояс долі туго,
І кволі люди вулицями йдуть,полюючи за власним, несусідським лихом.
Ти - вовк усім, хіба що достеменно пам`ятаєш ймення свого друга.
Земля. Планета. Самота. І все-таки кружля. І все-таки хтось поруч диха.
12.11.09



Партнери