Електронна бібліотека/Поезія

Зоряна каруселя (новела)Віктор Палинський
Людина дощу (новела)Віктор Палинський
Поезіє вседобра не мовчи...Микола Істин
Війна 2022Микола Істин
Дивовижа в купальні (новела)Віктор Палинський
Новий день поезії йде…Микола Істин
Доля людства нині бродить в УкраїніІгор Павлюк
Тривоги Юлії (новела)Віктор Палинський
Єдиноріг (новела)Віктор Палинський
ПаличкаВіктор Палинський
Стефанові турботиВіктор Палинський
За зореюАлла Рогашко
«Провидець», уривок з роману (видавництво «Український пріоритет», 2021р.)Алла Рогашко
Вірші (З майбутньої книги «Поетичні прогресії кохання»)Микола Істин
Екзистенційне (Новелета)Віктор Палинський
ВіршіПетро Коробчук
А ось зима цього року, робить дерева тьмяними...Сергій Жадан
І хай буде знаком наближення...Сергій Жадан
Але згадати потім ріки ці...Сергій Жадан
ПрибулецьВіктор Палинський
СантаВіктор Палинський
Це не сніг...Сергій Пантюк
Розумієш, дельфін такий же хижак...Артем Полежака
Це буде вимовлено колись уперше...Сергій Жадан
Великі малі зустрічіВіктор Палинський
Навчатись відчувати...Григорій Штонь
В термітниках великих міст...Григорій Штонь
Хльости і шерех потопельних вод...Григорій Штонь
Квартирою снують струмки надвірної жаріні...Григорій Штонь
Мене хтось мстиво попередив...Григорій Штонь
Зле чуєшся, коли...Григорій Штонь
Кинджально довгі трасові вогні...Григорій Штонь
Удосвіта на прирічковий пастівник...Григорій Штонь
Завантажити

Був дощ, а потім серебром взялося.
Вночі був день, і теж життя ясніло.
Хоч не сивіє, але тлін мого волосся
Десь на землі розкиданий - вітає тіло.

Чужих пісень нитки розкидані як крапки,
Слів радісні витки сягають в космос, -
Ти не живеш, але страждаєш раптом,
Не помічаючи, як жовтий тигр крадеться зоопарком - осінь.

Не помічаючи, як сниться мені дух морозний
І мармурова далеч снігу - завтра
Запахне іній й інеєм запахнуть кози
Й Хрещатику ранкові авта.

І скільки б із жагою не дивились на кохану очі,
І скільки б не свердлили небо з его ранча,
Не довші, а коротші, як моє волосся, ночі
Стрибають і стрибають в душу тигром з помаранча.


І зорі - їхні кігтики - сягають глибше й глибше
Й колодязем отсим ниряють в безкінечність мозку.
Немов вино, жовтавий, багряничний тигр тебе все хлибче й хлибче
І далі кістка в кістку, коливаючись разом з ходою стука - дошка в дошку.

І вже цвяхів не треба: забивають в палю
Тебе ці дні плюгаві й романтичні.
І ти, не знаючи,коли залишиш залю,
Як тигр осінній сам стаєш, пластичним.


8.10.09

Партнери