Завантажити

Він спав, бентежний день. Й щоб потривожить сон
Я мав його щоки торкнутись ліктем,
Руками з попелу - спітнілих, наче світ, долонь,
Зіницею провести, що втікають в ночі, рештки світла.

І дорогі літа, коштовних митей віск
Стікали поруч, над хрестом життя, немов живильний сік з берези.
І шовк шляхів курних, багряні перли сліз
Сягали серцевини пам`яті й ковзали гострим лезом.

І тихий шал життя - у сні стаєш німим.
І язиком своїм все рухаєш - протезом.
Й лиш десь на дні буття розмеле зерна млин,
Де борошно - ті спогади, що ще навік не щезли.

Що - цвіт серед зими. Бентежний скніє день.
Насправді - це душа. Слова, серця бентежать.
І повний пліт кісток. І плід, який пливе
За обрій. І неначе скресла крига, оточила в водах мов собаку нежить.
8.11.09

читати