Завантажити

1.
На невипраному до кінця тілі матері землі
Я бачу привиди
Привиди ці видаються мені сумні
Час від часу повертаючи голову
Бачу подібні кругом до моїх днів дні,
Баштою танка,
Й не боюсь нічого

Все ще б'є по губам моїм прибій
(Від прибою того віддаляються зорі вдалині)
Як прийдеться...

Прийшлось по голові,
Башті танка.
В башті танка спочивають, натягнувши одіяла поручик
Й голова війни.
І роса вдалеч пише милій листи.
Я пишу теж пишу тобі листа тобі дорога
Ярославно

Чи чуєш ти? тільки в голову б'є сеча
І, відчайдушно звичайно, місяць
Пропливаючи в небесах
Пише милій листи поправляє причал
І поправши все
За виправлення прибою взявсь

Й затремтіли прибори...

2.
Ч... мій дихає...
За сигналом сигнал
Посилає пора настала
Вкрила галич поле

Вкрила галич поле
Кізяки -- бур'яни, із відстійника повіяло теплим
Запахом мли-бузини
Розпустились квіти над степом

Сонце плаваючи як приціл
Зайшло за скирти
В прокуреному приміщенні татарви
Зашептались бузкові криві мечі фати
Тамада піднявся з-за столу
Прозвучав половецький мотив за стіною --
Будівельники щільно, зодчі, мла до мли
Приганяли цеглинку до цеглин (хмарин)

3.
Цар піднявся з-за столу «курли-курли»
«Там, далеко за стогами степи
А за ними чого доброго м'які скирти,
Зрозуміла?..» - «Курли-курли!»

4.
У той час ярославно далеко були з тобою ми
(Ми з тобою)
Я готувався в похід не сумніваючись ні в чому
Володимир -- зблід!

...Паволокою закрило сонце з передмість
Ще зганяли худобу то червонів
То чорнів ліс
То зривало з горла куполів спів
То блукала земля то маячила в далині
...А мій ч... стояв й розуміючи посміхався вві сні
Ярославно

5.
За штани їм за яйця чіплялись дні
І все-таки вони йшли разом з перекоти-поле навісні
Сірими вовками від долин до долин
Й інколи прикидались вірними
Полканами

...Я ж знявши хреста перехрестивсь
І к х... послав їх але
Коротко поголившись
Взявши квітку до руки
І дитину взявши на руки
Символ щастя
Пішов на них.

6.
Галич вкрила поле...
«Х..» з веслом
На плечі, проминули кордони, й -- диво -- минули дні
Весла прийняли за лопату
Сонце усміхнулось пихато
Й усміхнулось минуле...

В курені,
Заплакало кілька половецьких дів
І, вхопивши батьків за штани вище колін,
Заридало.

В курені,
Наскрізь прокурений Київ виднівся
На гадальному відрі, Витачів, Чернігів
Й зганяючи до центру далеко розкидані береги Русі, --
Майбутній (в майбутньому) Кривий Ріг, віддалений Крим.
...На дні, «Курли-курли», Кам'янець і Львів, ...ів, ...ів.

7.
Мама Таті листа прислав: «Знаєш милий, мо' - ти зовсім не яничар?..»
«Бл... бл... бл...» – «Курва-Тамара, курли Муса,
Подай колчедан!..»
«Нам
Підкориться Магадан, татарва, мошкара, грязь її б..., Мишко,
Подавай колчан», - Ігор-князь...

«Я взивав, туди, вдалеч, де блука твій, притоптаний кіньми, син
Та хіба аллах...
Нам нізя виходить поспішно на них, Курбаша»
«Із усих знамень найпевніше попереджає нас,
Нам не можна йти на них, мій улюблений Князь...»

В Новгороді сурми сурмлять
І в Путивлі стяги стоять
Вирушає в дорогу любий
Князь
Із обох боків дороги, розсипавшись, золотом
Впала грязь, -
На неходжені досі тропи-доріжки, змахнувши крилом упала грязь.

8.
Та хіба слуха миле дитя...
Та ще, уявіть, коли яйця щемлять
(Коли мати його була, уявіть, напевно б...)

Ні, не слухає миле дитя.
Тому -- сірий вовк, галич, ворон-злодій землю вкрива.
Й найпечальніше -- печаль, ти і я... Найогидніше -- не пророк, а --
Ти і я, від яких, засоромившись, відвернувся Бог...

9.
...Й порожніє ця мисль остання моя,
Порожніє як неозорі що оточують вірш поля,
Порожніє й за нею не видно землі
(Де Князь-Ігор покинув кості сумні),
Час від часу лиш проминаючи в полях
Крізь межу двох, трьох тисячоліть,
За якими, кажуть, простерлись невідомість
Й крах, й знову, мовби повні міхи вина,
Вона знов повертається білою вороною
Аполлона, й на плече сіда...

Й знов кривавиться за бідою біда,
За пророцтвом пророцтво
Поверта й пада - душа
Ястребом в стада,
Щоб криваву жертву віднести
Назад, впавши в небеса,
Сіда...
Початок лютого 1995

читати