Завантажити

Лист, лоскоту повний, долі спадає як слиз.

Зблиск лоскотом човна з близькістю дивиться вниз.

Лис зрідженим лісом ласку поваги веде.

Сич, стріляним, але неточним крісом, лине - та де він, де?

Ридма впасти в канаву -

Видно: кігті холодних долонь.

П`ється повільно повітря-роззява,

П`ється, одначе, знайомо, немов "Оболонь".

Залишки сліду і стану,

Надмір тепла і краси

Десь залишились далеко - неначе в Москві, як Оксана -

Бути собою ти їх не проси, не проси.

Просом - будь ласка. Як зорі.

Косим червоним на вітер по небу серпом.

Шумом каміну, обабіч якого читається сторі

(А сиплеться навіть не попіл, а осінь).

Славним і все ж для Дмитра Вишневецьки гаком.

Скінчиться те, що почалось із леду скоринки - надія.

Стільчик поставив на кухні - що ж бігай очима, іди!

Скільки сухого довкола і скільки вже вітер розвіяв,

Стільки ж цього листопаду миттєво в далеке майбутнє, у тебе, в туди.

читати