Завантажити

поезія – мабуть перейде в слова і зникне в провінції

від постійного пошуку сенсу життя і провізії

де все сходить з рук

бліді поетески помалу спиваються

співають пісні – акушерством займаються

і блядством - як вислід душевних мук

їхні жести і рухи напрочуд театральні

а у віршах і пози й відмінки давальні

знахідних нема

для мужчин що люблять словесний стриптиз та еротику

їхній стиль мішанина барокко і ґотики

одне слово: пітьма

ну а ти - хто вірний музиці і хорею -

ритмові рухів що збивають ґонор - а гонорею

пеніцилін

йдеш цим містом як в’язень на страту

губиш пам’ять – постійно піддатий

блін

значить місто будинків - темних вулиць й приблудних псів

відбивається в склі стаканá на який ти завчасно сів

- і не зліз братан -

ті сирени залили бетоном вуха твої

ну а зранку від віршів їхніх і пива млоїть

і скидає листя каштан-капітан

вже два тижні як ти підвищив його у званні

він мокне на варті - а ти не просихаєш в вині

і про неї мені не кажи

друг підливає - змієм шепоче та всі вони бляді

капітане – шикуйтесь - ми на параді

та чому цього літа сніжить

дівчинка котра поправляла на ключицях плаття

витончений смак і ума – палата

боязка наче миш

Маяковського знала напам’ять - загубилася наче перстень

і його не знайдеш серед ґрунту чи персті

серед міст - хоч Нью-Йорк - хоч Париж

але ми про втрати забудем - сьогодні повернення

усі ліхтарі - мов прожектори - звернені

на слово і стіл

п’яно вірші горланить молодість схиблена

і та дівчинка тиха на плече твоє схилена

ви наче святі

поетески шиплять і від нежитю шмаркають

і листи тобі пишуть з проханням і сваркою

натякають на секс

а до “Музи” гонець вже підходить затарений

смисл життя і поезії – ну, занадто затьмарений

а в руці його кекс

ця компанія завжди приходить з околиць

кілька пляшок закуска і збиті приколи

- регіт сміх -

метафізика фізику мочить в сортирі

потім кілька студенток на спільній квартирі

і тіла їх мов сніг

потім знову похмілля з десятої в центрі

і юродивих сонм з православної церкви

просять гріш

і сидиш при стакані і стримуєш подих

знаєш що є поезія? – видих свободи

й гріх

нізащо не віддаш ці роки серед вулиць

революцій і цирку - як запах притулиш

жилку

наче ви ще цілуєтесь в темному ліфті

так невміло з гачків розcтібається ліфчик

пахне жінка

ця любов що не мала замків і кордонів

запобіжних таблеток - зарубіжних кондонів

лиш тепло

і шептання на вухо: чи ти мене кинеш?

поцілунком невмілим їй вухо заслинеш

облом

і якщо б повертатись в це місто: що світить?

поетесок побільшало - зменшилось свити

цезар сам

ще шпана що вживає фруктовий йогурт

що ти з ними – постарілий йолоп –

- за приблудного пса -

і чужинцем здалека ти їм видашся - будуть правí -

це є старості знак – сивина на твоїй голові

дім – книжки

позолота реґалій – пішов ти із ними мудак

не повернешся ти у це місто ніяк

грайте марша труби й кишки

читати