Електронна бібліотека/Поезія

Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Нічні голосиОлег Янченко
Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»Олег Короташ
Моя Венеція. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Політ над містом. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
"найрідніша цей зачумлений вигуком вірш..." Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Елегія Маяковському. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Блюз біженців. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Елегія зла. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
«– А давайте надамо німому слово, –». Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Денний чай у Лондоні. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
dasein. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Пластика. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Це твоя п’єса, мабуть... Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
творити мовчання. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Сієста. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
ВтечаГанна Заворотна
Постійність пам’ятіІрина Ликович
ЧічкаМихайло Трайста
Поле крові. Іловайськ. Фрагмент роману «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор»Катерина Мотрич
КРИГА СТАРОЇ ПЕРЕПРАВИОлег Янченко
Зі збірки «Вірші про все і ніщо» (2017)Петро Гнида
Уривок із роману «Пісня цапів»Олег Андрішко
ЩоденниковеОлег Янченко
Фіалки від незнайомцяЮлія Єліна
ПровинаЮлія Єліна
У полоні спогадівЮлія Єліна
Випадкова зустрічІван Корсак
Любов ЧугайстраГанна Заворотна
Завантажити

Із крику ненароджених дітей,
Із черева вагітної Голгофи,
Притоптана й підкошена росте,
Нанизуючи образи на строфи.
Чи образи?
На клумбі, на біді,
На твані буднів, на чутті оскоми,
На камені, на колах по воді,
На відстані від титли і до коми.Поезія росте у головах,
Біля гноївок, на стерні, в окопах…
Вона долає сумніви і страх,
Неначе щойно вкрадена Європа.
Її лякає невідомість і
Передчуття із присмаком отрути.
Їй особливо боляче тоді,
Коли долає збайдужіння трутнів.Крізь рани на долонях, сірий хрест,
Крізь серце, що випурхує і б’є
По ґратах, що тримають вільний лет,
По склу, що не витримує об’єм
Безмежних мрій, римованих із раєм,
Сліпої правди, зимної трави…
Її зело невизначеність крає
І переходить з вічністю на ви.Поезія вростає у граніт,
Як подорожник. Сліпне при дорозі,
І балансує поміж «є» і «ні»,
Ні впасти, ні триматися не в змозі.
Її потрібно поливати, бо
Зів’яне, вмре
За крок чи два від сцени.
Скропити її треба, як любов –
Безсонням із надрізаної вени.

23-24.07.18



Партнери