Завантажити

1.
Моя безпорадна самотносте
Тобі незручно у моїй присутності
Тобі дуже незручно

Тримаю на колінах –
Кажеш – ніяково
Гойдаю на руках – плачеш
Розчісую волосся – лисієш

Твоє довге руде волосся
Мов промені сонця
Моя безпорадна самотносте
Розсипане кімнатою
Наче оберемки сіна оберемки трави

Я вже купив граблі
І щодень згромаджую
Велику копицю
А потім ми вкладаємося зверху
І засинаємо

А над ранок прокидаємось
На твердій підлозі
Твоя лиса голівка
Лежить у мене на долоні
І ти вишкірюєш свої білі зубочки
Моя безпорадна самотносте.

2.
Пішли – кажеш – трохи розвіємось
А то вже набридло
У чотирьох стінах

Я в житті не зустрічала подібного зануди
Ти сидиш біля своїх речей
Як даун
Майже не звертаючи на мене уваги
Раніше доводилось мати справу
Зі всілякими диваками
Але все виглядало зовсім по-іншому
Природно і взаємозв’язано
Це я мучила їх самітництвом
А вони благали
Дозволити поспілкуватися
Хоча б із пташкою з травинкою
А тобі судячи зі всього
Взагалі начхати
На довколишній світ
А вони теж живі організми
Вони теж функціонують і потребують уваги
Можливо не твоєї особисто
Але ж потребують
Навіть мені деколи хочеться
З кимсь поспілкуватися
Хоча теоретично – це нонсенс
Але ж ти
Ти – людина
Ти знаєш що ти людина?
Ти знаєш про це чи ні?

Годі, годі!
Припинаю тобі язика
Ходімо хутчій на вулицю
Оглянеш людське мавпування
Але не більше п’ятнадцяти хвилин
І щоб не доведи Господи
Ні з ким не встрявала в бесіди
А то запхаю в трилітрову банку
І законсервую
Як джина у лампі

І ти починаєш стрибати з радості
Мов цуценя
Усміхаєшся як обкурена
І метушливо перекидаєш
Шафину місткість
У пошуках більш-менш пристойної одіжі

А ця кофтина мені личить? –
Запитуєш схвильовано
Витираючи піт зі своєї лисої голівки

Личить-личить
Ти ж не будеш шпацирувати подіумом
Швидше одягайся
І не випробовуй моє терпіння
Ти ж бо знаєш наскільки байдуже
Я ставлюся до подібних авантюр.

3.
Ми виходимо з дому
Зачинивши двері на ключ
І плентаємось метушливим тротуаром
Намагаючись розвіяти
Невгамовний сплін
Що заліг у наших серцях
Млосним осадом

Ти тримаєш мене за руку
І викрикуєш недоречні словосполучення
Маючи необорне бажання
Бути почутою
А мені пригадується
Колишня знайома
Котра любила повторювати –
Обережніше з бажаннями
І я міг би це саме сказати тобі
Моя безпорадна самотносте
Але навіщо утруднювати
Мовний апарат
Безпотрібними бздурами

Ти постійно стикаєшся з перехожими
І пробуєш до них заговорити
Хоча вони як правило
Силкуються якомога швидше піти геть
І твоя поведінка починає мене дратувати
І тепер вже тримаю тебе за руку
Аби не змогла втекти
Але наші долоні швидко пітніють
І розлучаються
Наче випадкові коханці
Ти рвучко відстрибуєш
В сторону шосе
А я розгублено розглядаюся в боки
Але вже за мить оговтавшись
Кидаюся вслід за тобою
Хапаю за тендітні плечі і веду додому
Ти звісно пручаєшся
Та врешті усвідомивши свою безсилість
Втомлено зітхаєш
І меланхолійно схиливши
Свою лису голівку
Намагаєшся випросити
Якогось пробачення
І кажеш що була у стані афекту
І що навіть не мала подібного наміру
А мені залишається всього лиш
Тебе приголубити
Моя безпорадна самотносте
І сказати що – так
Я вірю кожному твоєму слову.

4.
Я просив облишити вередування
І спокійно поговорити
Але вона була категоричною

Коли причинила за собою двері
А вона це зробила дуже тихо обережно
Вона ніколи не вміла бути сильною
Вона навіть не спромоглася як личить піти
То я зумів відчути
Лишень полегшення
Ба навіть усміхнувся
Все-таки по дурному вийшло –
Мене покинула власна самотність

Хіба я виродок?
Якась недолуга почвара?
І все не як у людей

Ні
Я розумію коли чоловіка кидає дружина
Хоча розлучення це передовсім – гріх
Який все ж трапляється часто
Кажуть – не зійшлися характерами
Одначе коли тебе полишає
Власна самотність
То це насторожує

Нещодавно переглядав старі знімки
(А вони дуже старі
Це коли ще навіть не було моєї самотності
А тільки трохи сторонніх
Котрі вважали мене за свого родича
І я мусив терпіти їх присутність)
То всередині мене робилося
Дивне відчуття
Я не міг усвідомити
Як раніше умів жити з кимсь
Гадав що без одинокості мені кінець
А тепер ніби й нічого
Навіть почав робити ранкову гімнастику

Наразі найскладніше із продуктами
Їх потрібно купувати
А для цього необхідно ходити до крамниці
Спілкуватися з продавцем
О-о-о…
Це аж бісить! –
А який вам майонез?
А хліб білий чи житній?

Та чорта з два!
Аби швидше звідси забратися
Так і хочеться нагодувати їх
Тими майонезами
Аби подавилися до холєри
Нащо задавати стільки
Дурних запитань?
Ради чого взагалі відкривати пащеки
І світити золотими зубами?

Ти сука!
Кажу продавчині
Ти сука тому що багато патякаєш
Задля чого кривиш паршиву мармизу
Ґвалтуючи вуста штучною посмішкою?
Хіба я приперся аби подивитися
Як ти скалишся?
Ні!
Я прийшов купити хліб і майонез
І тебе не повинно турбувати
Який вид

читати