Завантажити

Андрухович – культовий постмодерніст,
Влаштовує акції в камерних приміщеннях,
Кінчений творчий агорафоб.
Ірванець – просто шкет, воїстину тонкий лірик.
Неборак – масивний як шафа, з ним не б’ються і не кохаються
Ні Андрухович, ні Ірванець –
Це все-таки ж постмодернізм,
А не якийсь-там модерн.
Жадан – анархіст, шанувальник ірландської музики, фаст-фуду й горілки,
А Бондар – взагалі учень чи то Маркеса, чи то Маркса,
Дослідник примітивних форм власності,
Лептоп тримає на яйцях.

Лазуткін – молодший за всіх,
Цей взагалі годує плазунів солодощами,
Не думаючи, що ті можуть захворіти
На діабет,
Тим більше, що плазуни – це ми...

Карпа – німфоманка
З сильним присмаком ґрафоманії,
Космополітична сука. Хоча чому космополітична?
Дереш – то взагалі хороша ілюстрація до Фройда і погана до Лавкрафта,
От, що значить літвундеркінд –
Простіше кажучи,
Недоношений.

Курков – кацап. Фінкельштейн, Фішбейн і Шнайдер – українці гебрейського походження.
Дністровий – гопнік, а Поваляєва – баяністка…

Подерв’янський – єдиний справжній митець серед всіх –
Художник,
Виростив і викохав інших.
Винничук і Позаяк – викохали разом з Подерв’янським,
Сподіваюсь, Мальва Ланда врятує слоника.
Іздрик і Єшкілєв – корабель дурнів відплив, а вони залишились,
Хоча самокритичний трактат Іздрика класний.
Покальчук – те, що на споді вивертається у всій своїй красі,
Ексгібіціонізм плавно переростає в естетику,
Щоправда,
Останнє стосується всіх згаданих тут.
Жолдак – ще більший за Неборака. З цим не кохається навіть Карпа.
Забужко – грубий емпірик,
Досліджує форми власності ще більш примітивні,
Ніж ті,
Що досліджує учень Маркеса,

Чи то Маркса.

Загалом,
Замало ґрафоманів як на велику літературу.
Хоча… Подивіться, хто її пише: суцільні ґрантоїди, суцільна сублімація, самі лишень незадовільнені бажання…
А література ж могла бути іншою.
Вона взагалі могла зупинитись на Загребельному.
Дякувати Б-гу вже за таку, яка є, Небораками, Андруховичами, Ірванцями писану.

Пір’їна з мертвого півня безгучно опускається додолу…

читати