Завантажити

Олені та Кості
ПРИСВЯЧУЮ…

— Отже, сину мій, це і є твоя майбутня дружина?..
Принц не відповів нічого, він лише пильно вдивлявся батькові в очі, щосили намагаючися уявити, якої думки пристаркуватий король про його Хелен. Та все було марно, оскільки на оглядини Його Королівська Величність немовби надягнули на обличчя непроникну маску цілковитої байдужості.
— Ти так і не відповів, сину мій, — мовив король суворо, коли тиша у тронній залі зробилася надто гнитючою. І присутнім здалося, що у його голосі брязкнули металеві нотки роздратування. Тоді принц ледь помітно кивнув, розліпив неслухняні губи й ледь чутно видихнув:
— Так…
Водночас пальці його лівої руки інстинктивно сіпнулися. Зрозумівши це по-своєму, Хелен зробила крок уперед і обома руками схопила принцеву долоню — немовби побоюючися, що Костандіса зараз же, негайно заберуть від неї…
Що їх розлучать назавжди!..
Побачивши цей дуже милий, але водночас і надто безпосередній жест, натовп придворних тихесенько загомонів. Втім, досить було королеві рвучко махнути десницею, немовби відганяючи надокучливу муху, щоб у тронній залі знов запанувала повна тиша. Тоді, не приховуючи розчарування, він звернувся до королеви:
— Наш єдиний син і спадкоємець нашого трону вирішив продемонструвати свій нестерпний храктер навіть у такій делікатній справі… Що скаже на це Ваша Королівська Величність?
— Батьку!.. — не втримався принц.
Король зреагував миттєво: жодного сліду байдужості на його обличчі не залишилося, натомість очі спалахнули непідробним гнівом. Міцно стиснувши скіпетр, він звився на прямі й гримнув:
— Три шлюбні партії!.. Три чудові партії було запропоновано тобі, а ти!.. Ти!..
— Ваша Королівська Величносте, будь ласка, не нервуйтеся, — попрохала королева, занепокоєно поглядаючи то на чоловіка, то на сина.
— Будь ласка, Ваша Королівська Величносте, не заважайте мені!.. — кип’ятився король.
— Але ж дорогоцінне королівське здоров’я!..
— Але ж майбутнє нашого королівства!..
— І все одно, заспокойтеся, прошу…
В цю мить Хелен наблизилася до Костандіса ще на один крок — тепер вже подавшися трохи убік, немовби ховаючись від королівського гніву за спину нареченого і водночас обіймаючи його правою рукою за плечі. Король чи то зітхнув, чи простогнав крізь зуби, повільно всівся назад на трон і заговорив тихо, розтягуючи слова і нервово перебираючи у пальцях скіпетр:
— Отже, перед тобою відкривалися три чудові можливості. Шлюб з дочкою нашого північного сусіди дозволив би заручитися потужною військовою підтримкою, що аж ніяк не завадить у нинішні неспокійні часи…
— Але відтоді я брав би участь у нескінченних воєнних походах нашого північного сусіди на правах вассала, — заперечив Костандіс.
Король зиркнув спідлоба на сина, помовчав трохи і продовжив:
— Ну, припустимо… Проте чом ти не обрав дочку нашого південного сусіди?! Адже він тогрує з усім світом, його кораблі та каравани…
— Наш північний сусіда спить і бачить, як би самому заволодіти південним морським узбережжям. Якби я ризикнув "одружити" наше королівство з Півднем, то накликав би на свою рідну землю явну небезпеку. Бо прямий прохід на Південь…
Різким жестом король змусив Костандіса замовкнути і сумно продовжив:
— Гаразд, але чом би не обрати шлюб з дочкою нашого східного сусіди? Що там казати — він значно заможніший від нас. А золото і срібло, рубіни й діаманти, сапфіри та смарагди…
— Коштовні метали й каміння одвіку є прокляттям Сходу, — заперечив принц. — Отримати неабиякий посаг — перспектива добра… Та багатство може викликати таку саму ненависть північного сусіди, як і попередня пропозиція.
— Скільки існує світ, стільки існують і війни, — суворо мовив король. — Вибору практично немає: або загарбаєш ти — або загарбають тебе. Хто кого переможе, залежить від багатьох обставин, у тому числі від родинних зв’язків. Чи ти розумієш це?
— Так, Ваша Величносте, — кивнув принц.
— А розуміючи такі прості речі, скажи: який вибор насамкінець зробив наш єдиний син, спадкоємець нашого престолу?..
— Я обрав її, — коротко мовив Костандіс. При цьому Хелен вийшла з-за спини принца і стала поруч з ним. Придворні знов здивовано загомоніли, а пристаркуватий король уїдливо запитав:
— То повідай нам, які чесноти має твоя наречена? Може, вона є принцесою з віддалених, невідомих нам земель?
— Ні, батьку.
— Хто ж вона?
— Хелен є нашою підданою, дочкою одного з наших підданих — королівського лісничого.
Натовп придворних аж зойкнув від переляку, немовби одна людина. Король же мовив стомлено:
— Я так і знав…
— Ваша Величносте!.. Батьку!..
— Що?..
— Але ж ваша королева… Моя мати!..
Хоча король нерухомо сидів на троні із закам’янілим обличчям, придворні так і завмерли із роззявленими ротами. Зате заговорила сама королева:
— Так, сину мій, я справді вийшла з незаможної родини, як і моя свекруха — мати мого шляхетного чоловіка… Як, у свою чергу, і її свекруха, і свекруха її свекрухи також. Але і у мене, і у всіх моїх

читати