
Електронна бібліотека/Поезія
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
* * *
(ключ)
Жінка лягає на шовк плащаниць,
Мить – і відчинить ворота цвітіння.
Всесвіт проліг між колінами хтіння
В тілі, що небо трима горілиць.
В ній солов’їна природа цариць
Світить жагою волання й воління:
Зріє й росте яблуневе насіння
У глибині її чорних зіниць.
Там, на кону, лиш закоханий стид –
О, не палай так, небесний софіт!
Вся у жіночому втіленні глина
З відгуків, слів, воркотіння і свіч,
З тої любові, що кинула клич –
Все розчиняється в світлі, мов днина.
* * *
1.
Жінка лягає на шовк плащаниць:
З втрати Марії до суму Марусі
Руки її лементують, мов гуси,
Що у прицілі ворожих рушниць.
Перед очима – отруєний Гриць.
Губи шепочуть молитву в спокусі.
Гуси злітають над Ворскли улуси
З плямами крові від свіжих суниць.
Б’ється один лише птах на воді –
Вже відсурмили шляхи по тобі.
О, Чураївно Марія-Маруся,
Пісня замерзла у горлі осіння –
Смерть доспіває, коли я спинюся, -
Мить – і відчинить ворота цвітіння.
* * *
2.
Мить – і відчинить ворота цвітіння
Та сторона чи країна зелена,
Вздовж перехрещена листями клена,
Що і юрба не докине каміння...
В точці, де глибше немає падіння,
Падали двоє в піски Картагена,
Зріли оливи й палала арена,
І попеліли тіла від горіння...
...сьомого дня наближається вечір;
Створено людство і створено світ.
Ти відпочити лягла на живіт –
Хліб, і вино, й новостворений глечик,
Ти, нерозбуджена пісня проміння –
Всесвіт проліг між каміннями хтіння.
Останні події
- 29.09.2025|09:04Я матір попросив: – ось тут мене вроди!
- 29.09.2025|09:01Що читають українські діти: ТОПи видавництва «Ранок» на «Книжковій країні»
- 25.09.2025|14:50Оприлюднено довгі списки Книги року ВВС-2025
- 24.09.2025|13:42Якою буде українська програма на 77-у Франкфуртському книжковому ярмарку
- 24.09.2025|13:40Фестиваль «Книжкова країна»: що приготувало видавництво «Ранок» для дітей і батьків
- 24.09.2025|13:35У листопаді у Львові вдруге відбудеться міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2025|11:02Побачила світ документальна книжка Олександра Гавроша «Розбійники Карпат»
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року