
Електронна бібліотека/Поезія
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
* * *
(ключ)
Жінка лягає на шовк плащаниць,
Мить – і відчинить ворота цвітіння.
Всесвіт проліг між колінами хтіння
В тілі, що небо трима горілиць.
В ній солов’їна природа цариць
Світить жагою волання й воління:
Зріє й росте яблуневе насіння
У глибині її чорних зіниць.
Там, на кону, лиш закоханий стид –
О, не палай так, небесний софіт!
Вся у жіночому втіленні глина
З відгуків, слів, воркотіння і свіч,
З тої любові, що кинула клич –
Все розчиняється в світлі, мов днина.
* * *
1.
Жінка лягає на шовк плащаниць:
З втрати Марії до суму Марусі
Руки її лементують, мов гуси,
Що у прицілі ворожих рушниць.
Перед очима – отруєний Гриць.
Губи шепочуть молитву в спокусі.
Гуси злітають над Ворскли улуси
З плямами крові від свіжих суниць.
Б’ється один лише птах на воді –
Вже відсурмили шляхи по тобі.
О, Чураївно Марія-Маруся,
Пісня замерзла у горлі осіння –
Смерть доспіває, коли я спинюся, -
Мить – і відчинить ворота цвітіння.
* * *
2.
Мить – і відчинить ворота цвітіння
Та сторона чи країна зелена,
Вздовж перехрещена листями клена,
Що і юрба не докине каміння...
В точці, де глибше немає падіння,
Падали двоє в піски Картагена,
Зріли оливи й палала арена,
І попеліли тіла від горіння...
...сьомого дня наближається вечір;
Створено людство і створено світ.
Ти відпочити лягла на живіт –
Хліб, і вино, й новостворений глечик,
Ти, нерозбуджена пісня проміння –
Всесвіт проліг між каміннями хтіння.
Останні події
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
- 29.06.2025|13:28ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
- 26.06.2025|19:06Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
- 26.06.2025|14:27Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва