Електронна бібліотека/Поезія

Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити
1

* * *
(ключ)
Жінка лягає на шовк плащаниць,
Мить – і відчинить ворота цвітіння.
Всесвіт проліг між колінами хтіння
В тілі, що небо трима горілиць.
В ній солов’їна природа цариць
Світить жагою волання й воління:
Зріє й росте яблуневе насіння
У глибині її чорних зіниць.
Там, на кону, лиш закоханий стид –
О, не палай так, небесний софіт!
Вся у жіночому втіленні глина
З відгуків, слів, воркотіння і свіч,
З тої любові, що кинула клич –
Все розчиняється в світлі, мов днина.

* * *
1.
Жінка лягає на шовк плащаниць:
З втрати Марії до суму Марусі
Руки її лементують, мов гуси,
Що у прицілі ворожих рушниць.
Перед очима – отруєний Гриць.
Губи шепочуть молитву в спокусі.
Гуси злітають над Ворскли улуси
З плямами крові від свіжих суниць.
Б’ється один лише птах на воді –
Вже відсурмили шляхи по тобі.
О, Чураївно Марія-Маруся,
Пісня замерзла у горлі осіння –
Смерть доспіває, коли я спинюся, -
Мить – і відчинить ворота цвітіння.

* * *
2.

Мить – і відчинить ворота цвітіння
Та сторона чи країна зелена,
Вздовж перехрещена листями клена,
Що і юрба не докине каміння...
В точці, де глибше немає падіння,
Падали двоє в піски Картагена,
Зріли оливи й палала арена,
І попеліли тіла від горіння...
...сьомого дня наближається вечір;
Створено людство і створено світ.
Ти відпочити лягла на живіт –
Хліб, і вино, й новостворений глечик,
Ти, нерозбуджена пісня проміння –
Всесвіт проліг між каміннями хтіння.

1

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери