Електронна бібліотека/Поезія

Спорудження залізничної станції (1931)Дебора Фогель
«Акація квітне» (1932)Дебора Фогель
Квіткові з азаліямиДебора Фогель
ПубліцистикаДебора Фогель
Мавка і БерсеркГанна Заворотна
Втеча до морокуІгор Скрипник
Із майбутньої книгиВасиль Кузан
Доторкнутися до кумираЄвген Баль
Азовські сомикиЄвген Баль
Меридіани штурмана БаркаЄвген Баль
З книжки «Глінтвейн дорогою на Говерлу»Василь Карп’юк
Нічні голосиОлег Янченко
Майже елегія. Зі збірки «Елегії острова Патмос»Олег Короташ
Моя Венеція. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Політ над містом. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
"найрідніша цей зачумлений вигуком вірш..." Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Елегія Маяковському. Зі збірки «Поет без імперії»Олег Короташ
Блюз біженців. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Елегія зла. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
«– А давайте надамо німому слово, –». Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Денний чай у Лондоні. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
dasein. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Пластика. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Це твоя п’єса, мабуть... Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
творити мовчання. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
Сієста. Зі збірки «Бордель для військових»Олег Короташ
ВтечаГанна Заворотна
Постійність пам’ятіІрина Ликович
ЧічкаМихайло Трайста
Поле крові. Іловайськ. Фрагмент роману «Трьохсотлітня Голгофа. Фавор»Катерина Мотрич
КРИГА СТАРОЇ ПЕРЕПРАВИОлег Янченко
Зі збірки «Вірші про все і ніщо» (2017)Петро Гнида
Уривок із роману «Пісня цапів»Олег Андрішко
Завантажити
1

* * *
(ключ)
Жінка лягає на шовк плащаниць,
Мить – і відчинить ворота цвітіння.
Всесвіт проліг між колінами хтіння
В тілі, що небо трима горілиць.
В ній солов’їна природа цариць
Світить жагою волання й воління:
Зріє й росте яблуневе насіння
У глибині її чорних зіниць.
Там, на кону, лиш закоханий стид –
О, не палай так, небесний софіт!
Вся у жіночому втіленні глина
З відгуків, слів, воркотіння і свіч,
З тої любові, що кинула клич –
Все розчиняється в світлі, мов днина.

* * *
1.
Жінка лягає на шовк плащаниць:
З втрати Марії до суму Марусі
Руки її лементують, мов гуси,
Що у прицілі ворожих рушниць.
Перед очима – отруєний Гриць.
Губи шепочуть молитву в спокусі.
Гуси злітають над Ворскли улуси
З плямами крові від свіжих суниць.
Б’ється один лише птах на воді –
Вже відсурмили шляхи по тобі.
О, Чураївно Марія-Маруся,
Пісня замерзла у горлі осіння –
Смерть доспіває, коли я спинюся, -
Мить – і відчинить ворота цвітіння.

* * *
2.

Мить – і відчинить ворота цвітіння
Та сторона чи країна зелена,
Вздовж перехрещена листями клена,
Що і юрба не докине каміння...
В точці, де глибше немає падіння,
Падали двоє в піски Картагена,
Зріли оливи й палала арена,
І попеліли тіла від горіння...
...сьомого дня наближається вечір;
Створено людство і створено світ.
Ти відпочити лягла на живіт –
Хліб, і вино, й новостворений глечик,
Ти, нерозбуджена пісня проміння –
Всесвіт проліг між каміннями хтіння.

1


Партнери