Електронна бібліотека/Поезія

Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити
1


* * *
Думки заплутані у моєму волоссі,
І, коли вітер твоїх рук торкає мою голову,
Кожна думка стає пташкою.
Я пишу вірші вночі на твоїх долонях.
А коли ти відіймаєш руку,
Рядочки стають зграями звуків
І відлітають до іншого ірію,
Де вони зможуть бути почутими кимось,
І цей хтось запише їх,
І вони стануть його особистими.
А мої зграї вже відлетіли,
І я не можу пригадати їх на світанку:
Тільки сплутане волосся, що не бере гребінь,
Та білий лист паперу.

* * *
Всі казали: мертва.
Але шафран проріс крізь тіло,
І бджолиний укус набух рожево
цвітом японської сливи.
Нічний світляк – сніг – увібрав чорноту,
І швидкі допомоги неслися по білому-білому
рушнику вулиці –
Ні хрестиків вишиванки, ні візерунків польових квітів,
ні химерних птахів – біло!
Молоко лилося з хмар, і я виходила
записати мій нічний вірш
на капоті чужого авто.
Незнайома птаха прокричала над головою.
- Хто ти?
- Ти... ти... ти...
Фари автомобілів хрестили стіні спальні,
засліпили вікна!
Я лежала з відритими очима,
а вірші роїлися згори:
- Мертва! Ми приходили...

«Кожного ранку я находжу журавлине пір’я у моїх вологих косах»

Чіпляючись вітрилами слів,
кораблі йдуть з гавані твого язика,
розмотуючи важкі змії кодоли,
у кругосвітню подорож навколо наших бажань,
вони швартуються до лабіринтів моїх вух,
пускають якір у бездонь,
їх мандрівники відчиняють двері мого серця
й пульсують кривавими трапами вен,
лишаючи на своєму шляху старі багажі,
запалюючи багаття –
мені млосно і тепло –
лавина набігає і падає хвилями
у мої груди, живіт... далі
слова втрачають свій сенс, свою першу невимовленість,
і тоді кораблі трансформуються у твої долоні,
які навмання несуться на вздиблені рифи.

* * *
Я читала монолог на підлозі неба,
смарагдова трава росла піді мною весняно,
дихаючи і рухаючись,
з’являлися мохнаті сосни
і розчинялися на кінчиках моїх вій,
кожна пташка заглядала в мої очі
зернятками смородин,
сапфірове повітря
з білими плямами неіснуючих тварин
неслося у бік моєї вітчизни,
я читала монолог на підлозі неба,
я не знала нічого,
крім свободи.

Озерце

Нахилились наді мною
вечорові шати неба,
І розхристані дерева
приховали млу.
Де я пісню заспіваю?
і яка у тім потреба
Безголосо марить світлом,
як помру?
У якім куточку серця
заховається мій спомин,
У якій криниці лісу
заблищать зірки?
І на що перетворюся: у вогонь
чи в гомін?
Чи дівчата з вечорниці
пустять в тінь мою вінки?
Чи розійдуться по колу
відображення людини,
чи тварини лісової
лик побачу на собі?..
я – озерце, я – озерце…
на окраїні країни.
Я – не я вже. Я – це відстань…
як ті кола по воді.

* * *
Місяця скибочка
в небі хитається –
кається,
кається...

* * *
Коли я Персефоною схилялася над рікою
і купала вербове волосся
у зеленій квітучій воді Південного Бога?
Коли я Флорою розсіювалася по пшеничному полю
і з’являлася маками та волошками
між порепаних грудок врожайного чорнозему?
Коли я грала у схованки з Паном та Бахусом,
п’яніла від тягучого вина?

Кожного ранку
я знаходжу журавлине пір’я
у моїх вологих косах.



1

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва


Партнери