Електронна бібліотека/Поезія

Стрибок від осені до весни...Дмитро Лазуткін
Вино осінньої печаліВіктор Вербич
Зміниться все. І навіть незмінність тепла...Сергій Жадан
Таке, ніби – вчора...Микола Гриценко
Таке, немов всечассю свідок...Павло Вольвач
…хай скаже тепер, або замовкнеСергій Жадан
Під соснамиВіктор Палинський
О.Ч.Мар´яна Савка
Вчора почався вересень і вона...Сергій Жадан
боже я все ще дитина...Мар´яна Савка
ВіршіСергій Таран
Ночей серпневих шоколад гарячий...Ігор Павлюк
На цвинтарі (з книги "Ніж"Тіль Ліндеманн
І не розповіли головного...Сергій Жадан
зафарбуємо годинник будем жити так як хочем...Тарас Федюк
Золотий саксофонВіктор Палинський
місяць зливає віск...Галина Крук
Шмарката баба (новела)Іван Андрусяк
Літо скрапує з ягід липня...Василь Кузан
Моцарт, господар, іншіБогдан Смоляк
Усміхнися – нас знимкує далека літня гроза...Галина Крук
Хочеш дочекаємося закінчення літа...Оксана Розумна
Радість — це те, що дається з боєм...Сергій Жадан
Вагітна жінка, схожа на книгу з продовженням...Сергій Жадан
Це вона… (новела)Віктор Палинський
Перекажеш іншим своїми словами...Сергій Жадан
не кажи що Бога немає що його ніколи не існувало...Богдана Матіяш
Візії та рефлексії (новелета)Віктор Палинський
БрехтСергій Жадан
Ефект колібрі (новела)Віктор Палинський
СакартвелоВіктор Вербич
Таємниці незрячих миттєвостейВіктор Палинський
Кримський цугцвангЄвген Баль
Завантажити

І не розповіли головного.
Не попередили, що смерть обмежується тією
мовчанкою, яка її супроводжує,
смерть не виходить поза крейдяне коло,
накреслене на підлозі в помешканні,
з якого винесли меблі,
щоби налякана душа не билась об них,
мов пес, якого зачинили на кухні.
Не пояснили, що смерть локальна, що вона
не виходить поза межі лікарняного подвір’я,
що вона мало кому цікава поза ходою
траурної процесії.
Не попередили про цей принцип радіохвилі,
передавання смутку тим, хто ловить
сигнал відчаю, кому відлунює цей
розпад мови, механіка затихання.
І ти не розумієш, де ж воно – це поєднання всіх живих
смертю одного з нас, ця солідарність тих,
хто лишається, цей прощальний спів,
що вростає в пам’ять?
І здогадуєшся, що письмо смерті передбачає
відсутність переходу. Немає жодного поділу,
жодного світла з того боку стіни.
Життя заповнює собою все.
Передусім – наш страх перед смертю.
Передусім – нашу залежність від досвіду.
Ти весь лишаєшся тут, ти розчинений у цьому потоці,
ти вкорінюєшся в паузах між співом, западаєш
у музику темряви, тиснешся в чорні літери віршів.
Все лишається тут.
Все знаходиться поміж нас.
Темрява легко відчитується.
Всьому є своє слово.



Партнери