Електронна бібліотека/Поезія

я очі розплющив у тихій темряві...Анатолій Дністровий
після того як стихла канонада...Анатолій Дністровий
Галява (новела)Віктор Палинський
Вілла під крокодиломВіктор Палинський
Перезавантаження життяМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
Вулиці тонуть у сонячній млості...Сергій Жадан
Прошиті жилами дротів...Василь Кузан
Протяги - ніби душі - носяться по кімнаті...Дмитро Лазуткін
під час повітряної тривоги...Анатолій Дністровий
ранковий трамвай у мене спитав...Анатолій Дністровий
ІлляВіктор Палинський
чи виберуся з цієї журби...Анатолій Дністровий
Осінь стану воєнногоМикола Істин
Тиха пора із домішком срібла...Сергій Жадан
Зала очікуванняГалина Крук
Якщо зможеш – поплач...Катерина Калитко
За вечерею з європейськими інтелектуалами...Катерина Калитко
Тук (новела)Віктор Палинський
Мисливці на снігуКостянтин Москалець
Остання осінь у житті...Віктор Дячок
де ти була мені сестра...Тарас Федюк
І ще таке, знаєш, пташине…Мар´яна Савка
Прийде пора золотаМикола Істин
Лик смерті (уривок із роману)Олександр Горбачевський
Німа (новела)Віктор Палинський
Повітряна тривога по всій країні...Вікторія Амеліна
У весняне синє поле...Вікторія Амеліна
жінка розгублена біля чужого моря...Вікторія Амеліна
Пам´ятаю, як я себе берегла малою...Вікторія Амеліна
зустрінемось в києві мила не дивлячись на...Тарас Федюк
Дитя нашого часуАнатолій Дністровий
Можна я ще скажу?..Сергій Жадан
Завантажити

І не розповіли головного.
Не попередили, що смерть обмежується тією
мовчанкою, яка її супроводжує,
смерть не виходить поза крейдяне коло,
накреслене на підлозі в помешканні,
з якого винесли меблі,
щоби налякана душа не билась об них,
мов пес, якого зачинили на кухні.
Не пояснили, що смерть локальна, що вона
не виходить поза межі лікарняного подвір’я,
що вона мало кому цікава поза ходою
траурної процесії.
Не попередили про цей принцип радіохвилі,
передавання смутку тим, хто ловить
сигнал відчаю, кому відлунює цей
розпад мови, механіка затихання.
І ти не розумієш, де ж воно – це поєднання всіх живих
смертю одного з нас, ця солідарність тих,
хто лишається, цей прощальний спів,
що вростає в пам’ять?
І здогадуєшся, що письмо смерті передбачає
відсутність переходу. Немає жодного поділу,
жодного світла з того боку стіни.
Життя заповнює собою все.
Передусім – наш страх перед смертю.
Передусім – нашу залежність від досвіду.
Ти весь лишаєшся тут, ти розчинений у цьому потоці,
ти вкорінюєшся в паузах між співом, западаєш
у музику темряви, тиснешся в чорні літери віршів.
Все лишається тут.
Все знаходиться поміж нас.
Темрява легко відчитується.
Всьому є своє слово.



Партнери