Електронна бібліотека/Поезія

Стрибок від осені до весни...Дмитро Лазуткін
Вино осінньої печаліВіктор Вербич
Зміниться все. І навіть незмінність тепла...Сергій Жадан
Таке, ніби – вчора...Микола Гриценко
Таке, немов всечассю свідок...Павло Вольвач
…хай скаже тепер, або замовкнеСергій Жадан
Під соснамиВіктор Палинський
О.Ч.Мар´яна Савка
Вчора почався вересень і вона...Сергій Жадан
боже я все ще дитина...Мар´яна Савка
ВіршіСергій Таран
Ночей серпневих шоколад гарячий...Ігор Павлюк
На цвинтарі (з книги "Ніж"Тіль Ліндеманн
І не розповіли головного...Сергій Жадан
зафарбуємо годинник будем жити так як хочем...Тарас Федюк
Золотий саксофонВіктор Палинський
місяць зливає віск...Галина Крук
Шмарката баба (новела)Іван Андрусяк
Літо скрапує з ягід липня...Василь Кузан
Моцарт, господар, іншіБогдан Смоляк
Усміхнися – нас знимкує далека літня гроза...Галина Крук
Хочеш дочекаємося закінчення літа...Оксана Розумна
Радість — це те, що дається з боєм...Сергій Жадан
Вагітна жінка, схожа на книгу з продовженням...Сергій Жадан
Це вона… (новела)Віктор Палинський
Перекажеш іншим своїми словами...Сергій Жадан
не кажи що Бога немає що його ніколи не існувало...Богдана Матіяш
Візії та рефлексії (новелета)Віктор Палинський
БрехтСергій Жадан
Ефект колібрі (новела)Віктор Палинський
СакартвелоВіктор Вербич
Таємниці незрячих миттєвостейВіктор Палинський
Кримський цугцвангЄвген Баль
Завантажити

Хто з поетів похований у цьому місті?
Хто з них лежить у міському ґрунті,
на рівні підземки,
на глибині водогону?
Поховані містом поети,
Схожі на посаджені кущі,
схожі на коріння невидимих дерев.
Що виростає з такого коріння?
Стовбури світла, стебла гомону,
невидима крона гніву,
нечутний шурхіт іронії.
Добра туристична розвага –
ховати поетів поруч із торгівельними центрами.
Поет має бути корисним навіть по смерті.
Не надто зручний за життя,
колючий у театральному залі,
ніби камінь у дитячій долоні,
скандальний, наче птах, що залетів
на кухню з літньої вулиці –
тепер він нарешті приносить користь місту,
приносить користь громаді,
лежить у землі,
озивається до перехожих:
підходьмо, підходьмо, поважна публіко,
ставаймо врочисто на цвинтарну землю,
згадуймо, відчайдушно згадуймо
бодай якісь вірші, почуті в дитинстві.
Що я говорив про вас за життя?
Що ви злодії та негідники.
Що я обіцяв вам по вашій смерті?
Тихий спокій, вічне спасіння.
Підходьмо, підходьмо в затінок дерев,
думаймо про царство боже,
вірмо в те, що поети говорили правду
і що смерть це лише протяг між поверхами,
промінь на хіднику.
І стоять люди на старих міських цвинтарях,
і тішаться нагоді прочитати на камені знайоме ім´я,
і міста ховають у собі поетів,
ніби прикраси під одягом,
ніби каліцтва.
І стоять люди під високим небом.
Таким високим, майже невидимим.
І гірко їм від того, що смерть так близько,
і легко від того, що смерті немає.



Партнери