Електронна бібліотека/Поезія

"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
Вечірня школаДмитро Лазуткін
Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
Втрати...Сергій Кривцов
В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Сідаєш в броню наче у човен...Максим Кривцов
Під розбитим мостом протікає Оскіл...Максим Кривцов
Хто б міг подумати...Максим Кривцов
Завантажити

спальні райони мого міста це спальні мішки

до котрих повертаємось пізно увечері

наче птахи до своїх гнізд на дахах багатоповерхівок

ми плаваємо у цьому морі морі загнузданих мрій

поспішаємо зробити ще одне коло ніби білка у колесі

у круговерті із котрого насправді тільки один вихід

це небо мов нечітке відображення

що відзекалюється у мутних водах вуличних калабань

гливкі роз’їджені часом і сіллю дороги до брудних

мов смітники перед домом під’їздів

я кидаю в етер пару їдкого диму

вихоплюю наче меч з глибоких піхов

пару добірних слів

сиджу довго ніби із кимось знайомим

перед квадратом монітора як перед дзеркалом

набираючи пальцями наче на фортепіано

букви що парують мов свіжий хліб

розрізуючись на ламкі шматочки складів і речень

ти насправді не мусиш знати що я

це лише крихка оболонка що існує в парадигмах віртуального світу

що я це лише нечітке відображення учорашнього що

утікає мов сполоханий заєць білим засніженим полем

ти направду як чиста квітка пересаджена мною

у підвіконний глек пам’яті

як непрочитана книжка що лежить на моєму робочому столі



Партнери