Завантажити

Капітан говорив про Хемінґвея та левів. Капітан запалював холодну лампу.

– Світ – корабель, який пливе від щербатої до сонця, – казав він, дивлячись туди, де жевріла хвиля горизонту і птахи сідали за далекі лінії. – Світ – дивний корабель.

Наприкінці місяця Капітан завершив макет Всесвіту. Всесвіт символічно зображувався потужним фрегатом.

Та наступного дня по закінченню на кресленні з’явилися численні плями, з яких вилізла смердюча істота. Вона сказала:

– Тобі буде смерть. Не говори ні з ким, нікому не показуй макета. Інакше питиму твою кров у Мертвих Мережах.

Капітан відповів:

– Я став сивим ще тоді. Ти лякаєш мене? Ні, лякай привидів. Корабель – це щось на кшталт гравітації, на кшталт симфонічних партитур. Тому фрегат розтинатиме простір, наче «Технічний роман» Андрія Платонова чи як його син, котрий помер від туберкульозу. Зважай на пафос моїх слів! Я інакше не говорю.

Химера вищирилася:

– До понеділка не спалиш макета – згинеш!

Капітан сів посеред кімнати. Напівзаплющив очі.

«Ніхто не повинен чекати на смерть, натомість кожен мусить іти: дорога веде. Коли не стане минулого, теперішнього, майбутнього, тоді настане кінець. Але той, хто попливе на кораблі, не буде розуміти слів про початок і кінець».

– Я читав книги про боротьбу.

Він зібрав книжки, розніс їх сусідам.

– Ці книжки про корабель, а макет корабля зостанеться у мене.

А сам подумав: «Треба мати хитрість як на фронтах Вітчизняної війни». І поніс макет у майстерню до Столяра, з яким приятелював.

«Люди живуть на березі моря й нічого не знають про Колумба. Їх не так багато, тому всім вистачило б місця на кораблі, натомість вони співають німих пісень. Вони нічого не знають про Мертві Мережі, називають вулиці проспектами перемог і занадто цінують те, що могло б стати життям. Тепер вони мають книги, але чи матимуть щастя, чи слухатимуть у Твоїх садах В. А. Моцарта?»

Капітан розказав Столяру все.

Столяр сказав:

– Доки людина насолоджується добробутом, доти не бачить ангелів. Мережі з’являються, коли людина перестає вживати молочне, коли набуває знання: є світ – є пітьма.

Капітан відповів:

– Так.

Столяр продовжував:

– Дід, а дід був великим ученим, казав, що можна сконструювати машину, яка може злапати химер, і так пише Книга. Машина метафізично змальовується так і так. І якщо конструкція стане реальністю, тоді з’явиться чорна сила: буде двобій.

Капітан:

– Старезна казка про потвору зі смертю у голці. Доки не знаєш про це, доти не маєш спокою, а коли знаєш, маєш спокій, та настає час боротьби.

І Капітан зі Столяром уклали угоду йти до кінця.

Ніч була насичена абсолютною тишею. Лише у сусідів гавкав пес та чіплявся за радіохвилі приймач: життя тривало.

Вони не спали всю ніч, нічого не їли, пили холодну воду з відра, в якому плавав розгойданий місяць. Час від часу десь далеко за обрієм скочувалася золотим колесом зірка: Капітан зі Столяром загадували бажання.

І вже на ранок Капітан осліп, а Столяр втратив ліву руку.

– Якщо нас почали нівечити, ми на правильному шляху. Тепер ніщо нас не відірве від роботи!

П’ятниця. Частина креслення майоріла у повітрі, повітря випромінювало ніжне мерехтіння. Столяр і Капітан майже не розмовляли, але без відпочинку свистіла пила і, вбиваючи цвяхи, стукав молоток.

Час йшов і все частіше стали з’являтися агресивні птахи, які прилітали невідь-звідки й невідомо як зникали. Птахи шматували втомлені тіла побратимів.

Коли в суботу креслення було закінчене, Капітан, сліпий, без шкіри на голові, та Столяр, без руки і ніг, лежали на підлозі:

– Ми зробимо машину, а коли химери згинуть – попливемо над водою у далечінь.

Неділя. Капітан доліз до програвача, поставив чарлігейденівську платівку «Liberation Music Orchestra» і подумав: «Я інколи буваю сентиментальним. Чи навпаки?»

Столяр перепровіряв, обмацуючи язиком, зроблену машину.

Понеділок. Потвори у великій кількості з пекельними зойками влітали у майстерню. Тоді машина запалювала вогні й гидота гинула.

Під вечір на підлозі лежало два скалічених тіла.

Один із ангелів, які п’ятий день чатували у майстерні, білий, серйозний, у парадному мундирі, підняв догори оголеного меча і – га-а-ах! – махом розрубав спотворені тіла...

А вранці в майстерні було чисто, привітно. І десь над морем пливла сонячна хмара, здалеку дуже схожа на старовинний фрегат.

2003 р.

читати