Електронна бібліотека/Поезія

Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Завантажити
1 2

цівками сльози.
Наступного ранку знову не було “живих” картин у остиглих вікнах розвалених хат у проймах вікониць напівзруйнованого замку. Хоч і хмари опустились низько і вітер стугонів у тріщинах і порожнинах похилених стін. І діти змушені були повірити своїм сумним передчуттям і нерадісним снам і розбрелись по домівках. Лише один із них — найсумлінніший — чекав до пізнього вечора. Навіть, був припхав стару розсохлу жлукту і налив у неї води. Навіть був сховався у сусідній кімнаті, що колись правила за кухню. Але вода вилилась геть крізь щілини розсохлої жлукти і розтеклась по шпаринах і ямках від мостин, залишаючи темні вогкі сліди і маленькі калюжки, руйнуючи шляхи мурахам і кубла мокрицям. А баба так і не показалася.
І коли найсумлінніший малюк повернувся пізно додому, то одержав на горіхи від батька-матері. А на ранок розтрощив з розпуки усі свої ляльки та іграшки, поздирав з них одяг й викинув голі руки, тулуби, голови мерзнути на смітник, як вже непотрібне. Він був сильно тоді образився на бабу.
І тої ж ночі вона до нього прийшла сама, ніжно глянула залізним оком і заходилась гризти йому мізинця, смоктати пожадливо кров й набиратися п’янкої малюкової сили. Він плакав з радості, хоч і мучився, хоч і сильно страждав. Бо любив… любив Залізну бабу.
А як прокинувся, відразу побіг на пустирище до трухлявого замку і покинутих хат. І у одній із них, де колись була чайна, побачив у вікні лазню. Голі тітки і їхні голенькі діти намилювали одне одного віхтями, натирали спини, руки і ноги. Байдуже, що були майже усі однорукі і однобокі. Баба ледве встигла їх ізліпити і приставити цілими боками до сірого скла, бо сама була боляща і змучена, бо сама зовсім недавно втекла із лікарні і тільки тоді досхочу напилася солодкої примхливої дитячої крові. Вона ховалася у пережованій мишами глиняній долівці і звідти випускала клуби білого диму, наче пару у лазні. Найсумлінніший малюк вигрівав свого знекровленого мізинця і сяяв від щастя і любові. А баба курила папіросину, кусала, щоб не розсміятись, розмоклий від слини папір, пускала з мила білі пухирі і бульки і тихенько разом із старезною чайною розсипалась на порох. То був останній і ненайгірший день Залізної баби…
Директорка притулку для похилих віком дала про її смерть термінову телеграму на адресу бабиної дочки (виявилось, як баба померла, що у неї теж є діти). Але на похорон ніхто не приїхав, навіть на телеграму не відповіли. Тільки згодом, здається через місяць, прибула якась сердешна і назвалась сусідкою той бабиної дочки. Вона хотіла віддячити директорці притулку, тицяла їй у руку гроші і казала, що бабина дочка поїхала зі своїм чоловіком на дуже-дуже далекий схід і десь там разом із ним ловить рибу і вбиває для японців китів у холодному, крижаному морі. Директорка дякувала і трохи взяла з тих грошей на гостинчики для мешканців притулку. Тоді сусідка бабиної дочки сказала, що як бабина дочка наловить багато риби і заробить ще більше грошей, то обов’язково приїде до баби на могилу. Директорка нічого не відповіла на це. Бо що мала казати. Вона одвела сердешну сусідку бабиної дочки на кладовище і пішла геть, навіть не озираючись. А незнайомка залишилась стояти біля могили Залізної баби. Стояла довго. А тоді крадькома і з острахом подивилась довкола, а потім сіла на лавку, закрила обличчя руками і заплакала.
Сумлінному малюку дуже кортіло знати, хто ж то сидить і плаче. Однак підходити, а тим більше розпитувати, він вагався. Невідома тітка хоч і віддалік, але дуже нагадувала лікарку зі сну, що вколола бабу заштриком у залізне око. Через це він побоювався, що і його вона вхопить і штрикне голкою. Але коли сусідка бабиної дочки заплакала, то у малого чомусь швидко забилось серце і невідомо чого теж покотились з очей сльози. Він хотів їх спинить та не міг. Він хотів заспокоїтись, а віддих сам виривався йому з грудей пекучими клаптями повітря і шугав у голову темною плямою першого, незрозумілого ще малюкові, страждання.
У той вечір малюк не міг заснути і у напівмаренні йому здавалось, що він бачить себе ніби у дзеркалі, трохи старшого на повен зріст у картатій піжамі, аплікованій барвистими малюнками чудернацьких звірів, з мокрим від поту, зіжмаканим ковніром. Але не це турбувало його у його видінні. Найбільше хвилювало те, що з-під його брів на нього самого із дзеркала дивилось лишень одне лискуче і хитрюще залізне око. Воно йому всміхалось… І від того він закричав і схопився перед світанком переполоханий, беззахисний, жалібний і поляпав босими ногами до мами у ліжко. Йому конче треба було сховатись, бодай до ранку, і неодмінно під теплою маминою ковдрою. Мама його зрозуміє… Мама його прихистить…”







1


4


1 2

Останні події

29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва
26.06.2025|07:43
«Антологія американської поезії 1855–1925»
25.06.2025|13:07
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує фокус-тему та нових учасників
25.06.2025|12:47
Блискучі рішення для життя і роботи: українською побачив світ комікс всесвітньовідомого поведінкового економіста Дена Аріелі
25.06.2025|12:31
«Основи» готують до друку «Стан людини» Ханни Арендт
25.06.2025|11:57
Сьомий Тиждень швейцарського кіно відбувається у липні
25.06.2025|11:51
Видавництво READBERRY перевидало «Чорну раду» Куліша
20.06.2025|10:25
«На кордоні культур»: до Луцька завітає делегація митців і громадських діячів із Польщі


Партнери