Завантажити

найрідніша цей зачумлений вигуком вірш

писався із набережної невиліковних

у таких загумінках з котрих повір

легше морю втекти аніж нам умовно

кажучи простягнути руки одне одному

я пишу із любов’ю у безкраї жодному

знаєш колись ця набережна так постаріє

що оглухне гул у забутих мушлях

сповільниться нерест а китове сім’я

не віднайде пару і «чи можна вкушу»

питатимуть акули беззубо ніяковіючи

я пишу із любов’ю це розуміючи

здається я дуже опустився останніми днями

розпитую про щастя у повій портових

моєму блакитному погляду заздрять п’яні

і апостоли що у сіті діряві піймавши слово

називають його рибою а «Мадеру» сльозою

я пишу із любов’ю на самоті з тобою

тут відстані настільки далекі що це геніально

торкаюсь тебе сплячої і знову чекаю смерку

бо день вийняв мій фатум із твоєї фати прощально

як виймають небажаний плід акушерки

і цей згусточок крові тремким шамкотінням

пише щось про любов між сльозами і блювотинням

я не маю до тебе величі гордості чи самолюбства

бо залишу по собі обвітрений труп з кістками

і мішок надбань умовних для цього людства

що провадило війни доки я переймався світами

і можливо прийде на погост із букетом фіалок

я пишу із любов’ю до шкарпеток твоїх і твоїх фіранок

я б назвав це руїнами Трої Помпеї чи Карфагену

але ж щодня приношу глину і щось там будую

я став зодчим і наново вчуся писати поему

вчуся наново вірші писати котрі почують

я назву це поразкою вічних основ Парнасу

бо пишу із любов’ю до жінки а не до часу

2010

читати