Завантажити

+ + +

– А давайте надамо німому слово, –

промовив диктатор,

плескаючи в пухкі долоньки

і пишаючись власною великодушністю.

– Але ж ми не просили німого до слова, –

бурмотів Міністр оборони

під час хвилини мовчання,

зиркаючи на новесенький орден.

Втім, до сцени поважною старечою

ходою наближався німий,

однією рукою спираючись на костур,

а в іншій тримаючи папірець промови.

Коли старець дійшов до трибуни,

у залі почулося перешіптування:

– Йому потрібен читач… Німий є сліпим.

Чуєте, приведіть читача.

До сцени з тремким дріботінням

підбіг читач офіційних промов

і почав німому сліпому щось нашіптувати

на вухо; аж раптом розгублено озирнувся…

– Німий сліпий є глухим…

Диктатор радісно зааплодував:

– Дякуємо, дякуємо!..

Міністр оборони полегшено зітхнув.

Імперія святкувала.

2016

читати