Завантажити

— Шовінізм!
Зачинивши двері, прибив дядькові носа.
Од такої несподіванки, од такої образи Дядько аж ногами затупав:
— Га, питаюсь, га? (Одійшов).
3
Увійшли: Т ь о т я М о т я в новому платті, М а з а й л и х а, Р и н а , У л я. Дядько Т а р а с, не помітивши їх:
— Українізатори! А чого б головного командувателя війська України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перекласти? Хіба б не краще виходило? Здрастуйте, козаки! Здоров був, пане головний отамане або й гетьмане! (Побачив тьотю Мотю, Мазайлиху й дівчат). Це я у його питаюсь. (Іронічно). А чому б ще вам, кажу, нашого головного командувателя України та Криму на головного отамана або й на гетьмана не перевести? По-їхньому, бачте, краще виходило: здрастуйте, товариші козаки! Здоров, здоров, товаришу головний отамане!.. Чули таке?
Т ь о т я Мотя
— Та як вони сміють до наших козаків як до своїх товаришів звертатись?
Д я д ь к о
— А я ж про що кажу?
 
4
Увійшов М а з а й л о. За ним Б а р о н о в а'К о з й н о.
Т ь о т я Мотя до Мазайла:
— Та ще й по-українському. Всі козаки говорили по-руському. Донські, кубанські, запорозькі. Т а р а с Бульба, наприклад,..
Д я д ь к о Т а р а с
витріщивсь:
—Хто?
Т ь о т я
— Т а р а с Бульба, Остап і Андрій — і я не знаю, як дозволив наш харківський Наркомос виступати їм і співать по-українському, та ще й де?.. У городській опері.-'Єто... Єто ж просто безобразіє!
Д я д ь к о Т а р а с
нарешті очувся, аж захлинувся:
— Т а р а с Бульба? Бульба Т а р а с? Остап? Андрій? Га?
Т ь о т я
—Що?
Д я д ь к о Т а р а с
— Говорили по-московському?
Т ь о т я холодно:
— Що з вами?
Д я д ь к о Т а р а с
— По-московському, га?
Т ь о т я
— А ви думали по-вашому, по-хохлапькому?
Д я д ь к о Т а р а с
— Т а р а с Бульба?.. Ніколи в світії Тільки по-вкраїнському! Чуєте? виключно по-вкраїнському...
Т ь о т я Мотя
— Єтого не может бить!
— Га?
— Єтого не может битьі
— Доводи?
— Доводи? Будь ласка, — доводи. Да єтого не может бить, потому што єтого не может бить нікада.
Задзвонив дзвоник.
Р и н а затулила рукою рота тітці, другою — дядькові:
— Ой... Цс-с-с... Це комсомольці прийшли.
Т ь о т я з-під Рининоі руки до дядька:
— Отак ви скоро скажете, що й Гоголь говорив, що й Гоголь ваш?..
Д я д ь к о Т а р а с
— Він не говорив, але він... боявся говорити. Він — наш. (Пішли).
 
5
Увійшли комсомольці: один з текою, другий, чубатий і міцний, з футбольним м'ячем і третій — маленький, куценький, з газетою. Роздивились.
Той, що з газетою
— Та-ак. Обставинки суто міщанські. Той, що з текою
— Чи варто й ув'язуватися?
Той, що з м'ячем
— Парень просив — треба помогти...
Той, що з текою, подививсь у люстро. Зробив серйозну міну:
— До того ж і темка: зміна прізвища! Та хай собі міняють хоч на Арістотелів, нам що! Радвлада не забороняє? Навпаки, потурає. Та й причинами не цікавиться ніколи.
Той, що з м'ячем, постукотів пальцем у лоб того, що з текою:
— А р е н с ь к и й! Навіть Козьма Прутков сказав: дивись у коріння речей.
Той, що з газетою, теж постукотів:
— І собі в голову, коли що кажеш. Зміна прізвища у міщанина...
Той, що з м'ячем
— Це ознака здвигу в його ідеології — раз! І дізнатись про причини...
Той, що з газетою
— Нам буде корисно — два!
6
Увійшов М о к і й:
— Невже прийшли? Спасибі!.. А я, бачте, заховавсь отут із своєю укрмовою... Сиджу сливе сам удень і вночі та перебираю, потужно вивчаю забуту й розбиту і все ж таки яку багату, прекрасну нашу мову! Кожне слово! "Щоб не пропало, знаєте, щоб пригодилось воно на нове будування. Бо, знаєте, вивчивши мову так-сяк, нічого з неї прекрасного й цінного не складеш... От... Сідайте! Зараз почнемо (пішов).
А р е н с ь к и й
— Занадто захоплюється мовою.
— Боліє. Питання — чого?
Той, що з м'ячем
— А того, що ти не болієш нею. І тільки псуєш. Партія пише, пише — візьміться, хлоп'ята, за українську культуру, не бузіть з мовою, а ти що? Ще й досі "Комсомольця України" не передплатив. Парню треба помогти! Парня треба витягтиі
7
Увійшли: Мокій, тітка, дядько, Мазайло, жінка, Б а р о н о в а - К о з и н о,У л я.
— Так-от... Мої товариші комсомольці... Прийшли...
Той, що з м'ячем, підморгнув своїм і, вдаривши м'ячем об підлогу
(Баронова здригнулась), почав:
— На дискусію, чи що...
Виступила вперед Т ь о т я М о т я:
— Просимо, товариші, молодії люди комсомольськії, просимо сідати!.. Ах, я завжди казала, кажу і казатиму, що якби мені років десять скинути, я б сама вписалась у комсомол. Ух,

читати