
Електронна бібліотека/Поезія
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Виходимо з себе як з бомбосховища,
бо осінь пора збирача.
Хай вродила вона полями мінними
помежи злаками і коренеплодами обласканими сонцем й дощами милими.
Але дощі затяжні не такі як позаминулими
мирними осенями,
бо багато змінилось відтоді,
і тепер вони з шурхотом смертоносних градів.
Нині очі очікують не так зустрічі з птахами перелітними
як з літаками ворожими
які здіймаються зі смуг злітних
щоби нас зі світу вижити.
І метаються зграї ворон
в перемішку з атакою дронів
Осінь ця похилилася
мов покинута оселя,
бо війна
мешканців вигнала.
У нашій вимушеній відпущеності,
в саду запущеному,
у вирви від вибухів як у землі рани
падають золоті ранети.
Час прикрас польових зі снопів та косиць
поміж окопами,
і намист лісових з багряниць
з пожеж опалами.
Листя нині зосінилось
на маскуванні солдат як осяяння.
Захищають наші бійці
жовтих долонь оголених рук дерев місяці.
Жито тут скошене до стерні,
а життя людське від пострілів.
Осене стану воєнного що як туманом тривогою вкрита,
ти панно з золотими косами
розпущеними
по камуфляжах,
подаруй втіленням нашим
добра хоч крихти,
а ми відкриємо для тебе свої душі з квітучими полями
і сонцями поетичними,
щоби не закупорилися
і не розірвалися
як тромби
взаємозв’язки між землею і небом.
Останні події
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
- 01.07.2025|06:27Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus