Літоб´єднанню "Планета Наступного Слова" присвячую

 

ПЛАНЕТА НЕКСТ ЛОГОС

 

Це здіймання в атаку

під кулі сарказму, і чавлення іншості танком.

Вірші у самвидаві як цвіт на морозі, у березні,

перші ластівки в літературній весні.

Сісти за ці столи

як престоли ,

через подолання-

передпрезентаційного хвилювання,

до плювання на загальноприйняті погляди,

І живого читання прози свободи,

що була донині, обмежена догмами наче гратами.

Та уміння триматися стильно

(тими, кого для миті цієї народжено)

перед журналістськими фотоапаратами.

Цей несанкціонований захід,

як невідомої зірки схід,

не запланований методистами,

викликає в пересічного кар"єриста-

недоумкувате здивування,

як і у всіх псевдоморалістів , які після бою-

привласнюють мундири упавших героїв.

Ось вам -

Чиновникам продажним.

І літературщини клопам книжним.

Інші світи...

І другі Всесвіти...

Що не вкладаються в голови конформістів.

І виходять за межі консервативних змістів.

Цій убогій країні,що не знала розквіту.

І недосконалому світу.

Неокласикам.

Від Некстмодерністів.

Ось вам- вірші віртуальної контркультури,

креативної версії , нової літератури...

 

***

Некопіювальні,оригінальні поети

пишуть твори наче проекти,

вириваються з епохи примітивної культури,

віршують,

віщують,вершать,

а рукописи їхні виходять за межі часу і простору...

І перед кабінетів дверима закритими ,

знаходять двері в собі,цв"яхами долі не забитими,

як вихід , як відкриття

ще незнаного буття...

Та надсилають тексти малозрозумілого

як листи із майбутнього,

до людства, що оділо тимчасові етичні цінності

матерій далеких провінцій

периферії життя Земної цивілізації.

Ці поети -

мають слова за мечети

що прорубують шлях

в світоглядних хащах мов в джунглях,

пробиваючись до блага,

до Бога,

до джерела,

до ідеала...

Співставляють тисячі слів улабораторії свого життя

як добра багатоваріантне розмаїття,

пробують -

винаходити проби -

матерій майбутнього щастя.

Тільки такі, дивакуваті,

що без віршів нікроку

що записують їх,на усьому ,що попаде під руку,

навіть на сірникових коробках,

у своїх доробках -

проникають у сутність ідеї у слові

у дивній своїй поетичній промові,

із мовної глини

як з першоцеглини

змоделюють в душі - невідоме,нове,всеможливе...

 

***

Сняться мені незнайомі сайти

де заходжу слухати ще не написані пісні,

сняться потяги котрими їду

в ще не заплановані поїздки...

Лиш не снишся мені ти -

що наяву виходиш на зупинці

в паралельні світи

які не перетинаються.

Лиш десь в душі залишається

відчуття твого значення в майбутньому...

Це все інтуіція - компас душі

не простий інструмент виміру

для заплутаних доріг,

загублених світів,

і ще не прокладених орбіт

де зможуть перетнутися навіть паралелі

у сферах що нині за межею досяжного...

Певно це воно,те шосте чуття

як маловідома здатність душі

(на відміну від обчислювальної машини)

вираховувати природу дива...

 

 

* * *

 

Взяти чистий аркуш паперу,

написати на ньому -- як все має бути,

принаймні там, де є ти,

з твоєї точки зору істини --

який ідеал існування у Всесвіті має посісти...

Ці слова, що надцінні довірити комп´ютеру,

та розіслати по інтернету

усьому світу,

як свою формулу екстазу,

мов частину всесвітнього пазлу,

як свій проект,

чим, власне, і є -- текст.

Всі книги,

і блоги,

все людство --

є вихід за межі програми,

пейзажу природи за рами,

крок в інше єство.

І в своїй неповторності

на частотах своєї душі, у її абсолюті

одягнутись у всесвітні тіла,

і до доброгармонії з Богом

відкрити реальні дороги...

Певно ідолам ще не одним --

бути скинутим у Дніпро,

як світоглядам другорядним,

доки народить народ досконале добро.

Чисті аркуші авторам віршослів, на Землі роздавали,

без брехні напівправд,

непростий людський труд, --

опишіть ідеали...

 

 

 

БУНТ ТЕКСТУ

 

Вибухає --

Коли тиск

на текст

цензурною стрілкою вже зашкалює.

А закон ставлять вище свободи слова,

і він безцеремонно обриває чиюсь розмову,

нахабою -- чіпляється до всіх

і втручається в усе.

Коли гроші олігархів на території твоєї країни --

виявляються її окупантами.

А спустошення моральне -- то, не від бомбардувань руїни,

а після пограбування власними чиновниками.

Полеміка заворушення розпочинається з тління невдоволення,

і з їдкого диму обурення.

Коли політики стають занадто схожими на пройдисвітів.

А на місце творчої еліти пропихаються гламурні дурисвіти.

Бунти ідей назрівають --

коли глобалізація

нав´язує всім свою цивілізацію,

а незгідних під корінь зрізають.

Коли держава хоче бути над народом,

а не з народом.

Тоді, багряним заревом спалахує бунт тексту.

В час його буревію --

гострі прописи букв

нагадують сокири та коси селянських повстань

безкомпромісними словами

як революційними загонами

штурмують речення бунтівні

засади панівної брехні...

Бунти текстів --

руйнували -- колоніальних імперій устої,

від них зазнавали поразок найсильніші армії в історії,

найжорстокіші диктатори боялись цього бунту --

більше будь-яких битв.

І Шевченкові вірші --

не що інше як бунт.

Україна є країною бунтівних текстів,

вони -- спротив тоталітарності літератури і країни,

в них виверження антидругорядної словоукраїни,

прорив блокади з бюрократичності,

визволення творчої зоряності --

красою, добром, всеможливою силою слова.

Текстобунт --

ударною хвилею здригає інтернет

і увесь світ,

ураганом зриває тверді палітурки

і з пусто-порожніх книг.

Атакує незручними запитаннями,

і перемагає несподіваними відповідями...

Наступ тексту це свобода мови,

і на його сторінках,

у своїх промовах, --

описуймо ідеали розмаїття

в гармонії Всесвіття...

Вільні твори як космічні світобудови душі --

скинуть вицвівші догми із панівної ніші.

Бурі текстів --

мов грози із хмар темно-синіх поетичних світів,

що написані нами,

напоють словами --

світогляди,

для буяння, для розквіту, для всецвітіння,

без них неможлива прийдешня

убрана в обнову поезії й прози, принадна

бунту світлого, -- літературна весна.

 

 

 

 

 

* * *

 

Як мій прадід волів запрягав день-у-день...

 

Запряжу так ідей,

 

бо мій плуг то перо,

 

що культури поля переоре...

 

Сівозміни

 

чекає земля України...

 

Зернослова обнови

 

жадає душевна рілля...

 

Все ходити по-колу не в правилах світобудови.

 

В круговертості ролях

 

є спіральна дорога нова...

 

Мало жити у світі що згасне

 

дочасно...

 

Варто стати світами,

 

планетами, зорями, космопросторами,

 

душевтілень сузір´я свої сотворити,

 

ми галактики Всесвіту, Бога,

 

ми люди -- дорога

 

до тих ідеалів яких ще немає

 

на мапах астрономічних.

 

Філософська душа що матерію тіл зігріває --

 

є ключем, до усевідкриття,

 

у ній сенс ідеалів буття...

 

 

 

 

* * *

 

 

 

Непомічати привабливості жінок

 

це все-одно що небачити чудових пейзажів природи,

 

відмовитись від споглядання безлічі зорів,

 

немилуватись розмаїттям життєвих форм і змістів,

 

це наче виколоти собі очі

 

обрізати вуха, носа, та язика,

 

каструвати себе

 

позбутись рук і ніг, і взагалі всіх відчуттів,

 

перетворитись на аскетичного пустельника

 

і лиш молитовно посилати прохання

 

до того хто обіцяв знову воскресити тебе людиною.

 

Знайте, не все як треба з нашою мораллю,

 

і з нашими ідеалами майбутнього...

 

Я як бунтар на майдані безлюдному

 

кричатиму Вам --

 

замурованим в культури

 

та вірування

 

Які замість розвитку заковують людину в обмеження

 

-- Знайте, не все йде як треба!

 

Направду -- нам потрібні еволюції і революції душ і тіл,

 

щоби шукати ідеали,

 

щоби знайти для себе Всесвіт щастя...

 

І хоч ми живемо втілені наче на своїх малих зручних островах

 

проте вони лише частина Землі,

 

а наша планета є сходинкою Всесвіту,

 

і нам треба буде йти далі...

 

Тому природа забирає тіло

 

і каже душі -- іди...

 

 

 

* * *

 

Бачу в твоїх очах невідомі світи,

 

незнайомі планети в просторах космічних,

 

непрочитані мною слова почуттів,

 

і мовчання в них райського співу птахів,

 

заглядаю у їх глибину загадкову

 

і втрачаю в юрбі цю красу, випадково,

 

як в оманливім леті зозулі

 

вже не відшукати тебе на Землі,

 

випадає все з колій, і кане у лету,

 

лиш не впадуть вірші перехожим під ноги,

 

не опалі листки --

 

не накриють сніги,

 

бо в поета перо чарівне, всеможливе,

 

бо мені не дано все прийняти як є,

 

бо поет у душі переписує світ,

 

де вірші -- це зірки, дум матерій проекти,

 

і будує незнані з любові планети

 

розмріявши Всесвіт

 

до щастя всецвіття...

 

Сотворити із слова свій космос душі,

 

Дарувати галактики віршів --

 

всім людям Землі,

 

це поетів -- орбіти, і долі.

 

 

* * *

 

 

 

Вербально, перформансом, візією, --

проявляються у інтернеті поети,

на орбіти здіймаються наче планети,

приходять весною.

Тут живуть як вигнанці з реальності,

чи то агнці, пророки поезії у віртуальності.

Схід і захід тут їхньої слави.

Застигають, на сайтах закинутих, їхні забави.

Голограми примар

без контакту із їх авторами...

 

Всесвіт вмре без поетів, потухнуть зірки,

зникнуть за динозаврами люди,

і забуті боги, в саду райському гладити будуть трухляві гілки,

і нікого й нічого не буде.

Бо все втратить свій сенс, без красивої мудрості слова,

без зерна, як полова.

 

Усе менше читають...

І стомився Пегас перевозити гній,

заповідних віршів його крила чекають...

Вимирає поезій невизнаний геній.

 

І поети, -- лише особливі,

ті, що сонце запалять в душі,

що від їхніх поривів

предмети й слова стають сущі,

зможуть жити у всіх добрих сенсах й світах.

І не впадуть на стратах.

А проникнуть у сутність буття

всеможливих матерій всещастя...

 

Оприлюднені в часі та просторі вірші --

як сходи,

ведуть в ідеали,

у вище...

 

 

 

 

* * *

 

 

 

Майстрові слова невизнання не страшне наче пустеля,

бо посеред людської пустоти

слова лиш справжні спраглим за джерела

і дереву з ідеї прорости.

В безоднях, в безнадіях, там де мрії ----

знецінились мов висохлі моря,

лиш той не пропаде, в кого в душі -- ріки поезії,

і береги добра.

Як сотворити із нічого щось живе --

заклав Творець у дивний дар поета.

 

З самоосмислення першооснови небуття

з´явилося, заколосилося усе.

 

Так літератора перо --

випише гори, і поля, і зорі...

 

Матеріальні сяйва міст мов міражі,

без світла мудрих слів погаснуть неживі.

 

А у пустелях розцвітуть сади --

невиданих літературних див.

 

 

 

 

* * *

 

 

 

Все що треба,

 

Підводячи слово до Неба,

 

ці світи що з Землі проросли

 

зберегти у душі

 

наче в Шатлі,

 

мов майбутні панети з ідей,

 

як комети контексту,

 

вірші зерно-зорі,

 

сонця космосу мовні

 

посіяні серед людей...

 

І за позаземною орбітою

 

Недовідомі, найдальші галактики

 

розприкрасити добротою

 

винайденою людиною...

 

З філософської фляги --

 

всеможливістю форми і змісту життя --

 

відродити --

 

зів´ялі часи і простори буття...

 

Як алхімік, з пробірок,

 

із формул думок --

 

вдосконалити Всесвіт...

 

Ідеального щастя дорога

 

Веде від людини до Бога...

 

Домовина ж не дім...

 

Всі поразки людські на Землі

 

Мов загублені іграшки

 

десь у дитинстві,

 

що не варті плачу ще дитячого людства.

 

Всесвіт все відшкодує --

 

людині

 

що диво у слові збудує...

 

 

 

* * *

 

 

 

Вища література --

це вихід

із матриці тоталітарної культури.

І вхід

в вільний світ цінностей,

де вибір побудов

власних світобудов.

В доброгармонії всесвітностей.

Справжня поезія -- не ідейне сміття,

а проекти ідеалів буття --

з безлічі планет і зірок усещастя

в душах людських

і в орбітах поєднаних з Богом.

За всесвітнім порогом,

ще недовідомим,

що є спільним домом,

задоволення всевідчуття того раю,

якого всі сущі шукають.

 

 

 

 

Україна

 

 

 

Україна -- це я, це мова моєї душі,

 

що вибудована зі Всесвіту слів сущих,

 

і подарована мені моїми предками,

 

моїм народом,

 

це багатомільйонний простір людського розуміння

 

і спілкування.

 

Я поважаю всі нації, всі мови, та діалекти

 

як сузір´я, галактики, інші планети,

 

і співчуваю тим, хто забув мову свою,

 

якщо навіть надбав сто інших,

 

бо він все одно втратив багато себе, своєї душі.

 

Розбудую свій світ зі словоскарбів

 

і підіймусь зі своєю мовою до ідеалів всіх світів Земних і Небесних,

 

і хай перекладають її цінності на весь мовний Всесвіт.

 

читати