Електронна бібліотека/Поезія

ДомовикБогдан Чубко
МонологГанна Заворотна
«Її сукня» (Уривки з роману)Алла Рогашко
На розстанях долі (уривки з роману)Іван Корсак
ГойдалкаОлексій Ганзенко
АлергіяОлексій Ганзенко
Доля знахаркиГанна Заворотна
ВіршіОлександра Григорчук
«На ріках вавилонських… Кілька думок про повернення». Фрагменти з книжкиАндрій Зелінський
П´ятий пар. УривокМаксим Гах
ПоверненняГанна Заворотна
Із циклу «Загублені значення»Лілія Войтків
Осточерствілі ангелиОлексій Ганзенко
Поет і ковчегОлексій Ганзенко
«Психи двух морей». III ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». II ч.Руденко Юрій
«Психи двух морей». I ч.Руденко Юрій
Сучасні борделіХристина Букатчук
Афродита. Античні міфи в сучасній обробці (фрагменти)Антоніна Спірідончева
Руда Кобилиця. Зі збірки «Амазонки»Антоніна Спірідончева
ВіршіОльга Соколовська
Не хотілаОлексій Ганзенко
РозглядиниОлексій Ганзенко
Лукій вмираєОлексій Ганзенко
коли скінчиться війна ми знову вирушимо на схід...Олександр Андрієвський
революціонери молоді і старі...Олександр Андрієвський
з віршами аполлінера у рюкзаках...Олександр Андрієвський
революції у моєму місті зазвичай починаються восени...Олександр Андрієвський
пластика твоїх пальців кожна лінія злам...Олександр Андрієвський
середина осені попереду ще півроку холоду...Олександр Андрієвський
чим східніш і південніш здається тим холодніш...Олександр Андрієвський
вони прокидалися зранку і дивились новини...Олександр Андрієський
15 років без себе (Загублений)Ксенія Циганчук
Завантажити

АНОНС НЕКСТМОДЕРНІЗМУ

Коли зрозумієш, що пазли законів цивілізації,
це лише ситуації,
технічні ідеї,
а не філософська мозаїка ідеалу.
І комісії з моральності не сприяють досконалості
лише обмеженості.
І міра твоєї свободи
в довжину ланцюга 
в руках громади,
І вільніший за тебе навіть вуличний волоцюга.
І прожити одною дниною,
та навіть воскреснути знову людиною,
це замало,
і просто по-колу.
Тоді, починаєш щось робити :
Можливо гримати римами,
як дверима.
Плювати на критику.
Сміятися з класики на смітнику.
І після безсонних ночей,
в роздумах про природу речей,
створити інший наступний зміст,
і встати на повний зріст,
відкривши в собі вдосконалювача, творця,
зі словесного сонця,
здатного світити ідеями
добра всеможливими,
в світах цих,
і інших...
І на противагу життєвій миттєвості,
матеріальній малості,
придумати себе багатоваріантного,
в доброгармонійному поєднанні вселюдського, всесвітнього...
Впіймавши вічність в досконалому,
занотувати її в душі
як в космічній капсулі,
що полетить в інше...
Коли закінчиться це.
А поки, на Землі цій принадній
жити радісно,
повноцінно,
і творити оновлену систему цінностей...
В ідеях наступних світоглядів,
і світобудов -
анонсувати некстмодернізм.
І не варто втрачати оптимізм,
навіть коли заблокують редактори,
і поріжуть коректори,
не журитись
від рішень журі
про неприсудження премії.
Бо в тебе є своя прерія,
своя мрія,
стіна,
і істина.
І навіть маловідомість
непробудить злість,
коли вдячний творцю
за можливість цю -
робити не кар"єру,
а творити нову літературу,
як план, як проект, з землями тілесними,
і душевними зорями.
Лише феноменальні поети
висловлюють в творах планети,
мов боги, що створили все
у Всесвіті,
і пішли...
Так і ти напиши ...
Застарілому, заперечливе - не.
І створи щось наступне...
 
 
***
Боже, які тяжкі нині втрати
в усієї Ураїни, і в моєї мрії...
Гинуть у братовбивчій війні солдати.
І зазнають поразок мої поетичні армії.
Й наші помилки -
вибухають знов як Чорнобиль.
За втраченим справляємо поминки,
і тим, ще більше розятруємо біль.
Нам потрібне не оплакування,
а оновлення,
не пропасти в закутку
а шукати шляхи до розвитку.
Цей час для перетворення ,
переродження, -
країни,
і людини.
В цю похмуру пору, видозмінюється навіть усвідомлення Бога.
Тому, майструю противагу
до старої системи цінностей, що не спрацювала,
не наблизила ні мене ні інших до ідеала.
Відкидаю корумпований ідеологізм...
І створюю некстмодернізм,
як іншу -
літературу,
нову культуру,
як нішу -
свободи,
і правди,
для світобудов
безмежжя добра народів,
і особистості
примноженій щастям розмаїтості.
 
 
 
***
Коли майдан як вулкан революційний
змінюється заворушеннями вуличної контрреволюції,
і ідеологія заходу
наштовхується на політтехнологію сходу,
тоді кулями по-народу
вистрілюють геополітичні війни,
з вини -
владолюбивих диктаторів,
і тоталітарних культур агітаторів.
І від військової операції
посттравматичні рани нації
не зализати ображеній політиці,
і не вилікувати обмеженій економіці.
Цій країні потрібні зміни
до глибини душі України,
щоб в її метафізичному небі світоглядному
відбулась поява некстмодернізму,
як новий виток розвитку,
розбудови людської, і розквіту...
Він у вірі в людей,
і в галактиках наших ідей,
у гармоніях з світом
і з Всесвітом,
у повазі до різноманіття -
життя.
В цьому краї, де античні філософи не ходили,
й люд хрестили мечем
і вогнем...
Україну, насправді, таки сотворили -
поети.
І в літературному слові, що дальше від класика,
розбудова її ДНК,
і успіху пріоритети -
в оновленні -
в самій людині,
і в її домівці - країні.
 
 
ОКУПАЦІЯ

Ідентифікація -
окупації,
це перший крок до визволення.
Як від російського вторгнення,
так і від будь-якого -
політичного,
культурного,
духовного,
захоплення,
і поневолення,
людини,
і країни.
Я хочу щоби моя держава
не була би окупантом мого права
мати власний світ,
і світогляд.
Самоствердження -
потрібне країні і особистості,
і захист незалежності -
від зазіхання.
З поневолення - мудро виходити до добра, любові, краси співвідношення,
з іншими.
 
 
ДІАЛОГ КУЛЬТУР
 
В час війни і розрухи.
Є вихід в них.
Це прихід не месій.
Але їхня місія -
надважлива.
Де зброя безсила.
Коли політик
заводить в тупик.
І обертаються проти людей, як тортури -
псевдокультури.
Десь тоді, коли смерть уже косить без смислу.
Появляються з вічності мислень
вони - добрі велетні слів.
Нові вісті, в подобі послів.
Винахідники щастя й любові.
Котрі завжди праві.
І загальнолюдськими дорогами миру
стають землі, і води, і мудрості милі...
Вони ті що уміють цінити планети усерозмаїття,
та научать усіх досягати гармоній Всесвіття.
І цей діалог культур -
порятує від куль,
і відродить народи,
відкриє друге дихання для свободи.
Від диктаторів, чи то князьків,
і озлоблених книжників,
в них немає лаврових вінків.
Та по-совісті вищих віків -
в нагороду дано їм творити -
світи...
Це вони - геніально безмежні поети !
Будьте ними. Підіймися над межами ти...
 
 
***
Вірю в космічних людей,
як в творців світів ідей,
особистостей з особливих материків,
з ще не відкритих планет - провідників,
нових рукописних небес...

І сумніваюсь
в пересічній цивілізаційній стадії,
в бездумній юрбі, як стаді,
котре, гонять пастухи геополітичні
на пасовища економічні,
видаючи владний батіг
за культурний оберіг.

Я хочу законів, які давали би кожному простір свободи,
як місце для власної світобудови -
свого сонця добра,
і землі його правди,
і щоб для літер літератури цифри не були б за перешкоди,
та законодавче підгрунтя не прокладало би зайвих меж
для феномену людських можливостей...

Бажаю аби в країні -
був і мій край,
а не руїна -
з мрій.

Тому, на противагу політичним ідеологізмам,
презентую некстмодернізм,
як розвиток філософії нових світів
в людях, і їх дивовижних відкриттів...

 
НЕКСТМОДЕРНІЗМ ЯК МРІЯ ПРО ВЕЛИКУ ЛІТЕРАТУРУ

Ще з дитинства, мене разом з усіма, намагались вишикувати по-стійці -
струнко, на піонерській лінійці,
вбиваючи в голову
дві доктрини головні -
комунізму ,
і атеїзму.
А я перекручував піонерські речівки
до анекдотизму,
і сміявся з них як з ідіотизму,
та викидав їх зі свідомості наче із дому безглузді речі.
А нині,
на двадцять третю річницю незалежності країни,
по-державному телебаченні,
на історичному побаченні,
нові "піонери" по-стійці струнко
вигукують гасла лунко.
І перефарбовані політики,
та пристарілі фанатики,
знову всім в голови вдолблюють -
чергові дві ідеї,
чи ідеології,
роблячи людей громадянами
в яких мізки з двома звивинами.
І ніякого тобі різноманіття людських світів.
І жодного відкриття інших форм і способів життів.
То дрібниця, що закину кар"єру
через безлику маршируючу в ногу юрбу
осяяну однаковими клонованими ідеологемами.
Головне - створити Літературу
як побудову нового арт-простору,
що стане як небо ( побачать яке не лише в телескопи ютубу ),
яка розіллється ідей океанами,
відкриється новими землями
населиними неповторними людьми.
Розмаїття матерій краси
за межами ще незнаного задоволення -
вкласти в рукописи,
це поезії - надзавдання.
В людську культуру -
пізнанням , і творенням
вноситься, втілюється -
некстмодернізм, як мрія про велику літературу.


* * *

В свідомість мов в будівлю я входив,

слова як двері відчиняв в свою присутність,

конструкції, які ще Бог зводив,

досліджував до мікросхем думок, і зазирав у їх ідейну сутність.

Ці континенти мозку як земний недосконалий сходинковий світ,

тому людині треба йти у Всесвіт.

Іду до нього космосом душі.

За міжпланетний шлях мені є -- вірші.

Себе наново зложую у них.

І істини я формули буття

складаю з вседобра і з усещастя,

із всеможливості багатоваріантних --

світів прекрасних див...

Із хліба і води,

з чорнила-крові --

ці світи мрійливі...
 
 
З АРТИФАКТУ НЕКСТМОДЕРНІЗМУ

Опустіть молотки,
і розтисніть пальці,
хай випадуть цвяхи з руки,
які забиваєте в серце...
Щоби не забити наглухо, догмами, сердечні двері моралі,
за котрими вихід в принадливе розмаїття почуттів волі...
Віднесіть, як колись, на пункт прийому макулатури -
книги з нежиттєздатних ідеологій,
так вчиніть і тепер, з свіжовиданим сумнівного приданого -
обмежувальної культури,
її шароварних прошарків, й політтехнологій.
І не варто комплексувати
від квітів кульбаби страти.
Втрата Криму -
як пряник, що випав з кишені дитини, мала необачність,
дрібна неприємність,
порівняно з втратою рими,
з поразкою літератури
яка України структури -
основа
й обнова,
попри політичні баталії,
в економічних облогах.
Бо в країні, де олігархованими -
стають і землі й водойми...
Де закон як заноза
в нозі...
Де і небо -
душпастирі розподілили вже поміж собою.
Лише в слові -
можлива безмежна ідея свободи.
Із конструкцій словесних майструють письменники сходи,
ще незнані, нові, надможливі,
в собі,
і у Небі,
в них власна дорога
до Бога.
І в світогляднім полі
гармонія на Землі.
Душі - не в аскетичній печері долі перебувати обділеній,
а в галактиках космосу втіленій,
де добро всевимірів,
і любов між людьми,
де світи наші світяться щастями,
як найвищими задоволеннями.
Зужите, знекровлене значення слова, що в кайданах консерватизму,
лише поетичними перемогами можна звільнити,
і світи нові засвітити -
З артифакту некстмодернізму.
Як спалахи літературної революції.
Анотації культурної еволюції.
Творчого
явища - новопізнаного...
 
 
 
***

Коли ти на дні,
лежиш
умиротворений безвиходом,
і залишається лише чекати з моря погоди,
зберігати сили,
і майструвати вітрила
для попутного вітру везіння,
і часу весла.
А доля ще більше затискає тебе -
в лещатах,
і обробляє наче деталь на станку.
Тоді, починаєш цінувати єдиний простір свободи
що ще залишився,
за порогом якого, виключаєш свідомість мов світло,
впадаючи в сон,
як в інший вимір існування,
де сновидіння - плюють на закони Земного життя,
але вони всього лише обрізки кінофільмів,
що поза монтажем свідомості,
в яких бачиш те що не потрапило на прем"єру осмислення,
що залишилося за кадром буття,
до чого добираєшся підсвідомими підвісними мостами,
котрі поєднують свідомість з невідомістю...
А під ранок,
розум награється дитячими пустощами зі снів,
і з чорного входу, відвідувачам -
він закриває двері душі.
І ти прокидаєшся, для змін,
бо люди народжені саме для цього,
людство пробуджене думати,
і з малої іскри ідеї -
спричиняти ефект перезавантаження,
і майбутнє оновлення -
суспільства і Неба,
починаючи з власних правил,
з якими набудуть гармонії інші,
роблячи крок із себе...

 
***

Це незнане мистецтво - розкладати ідеї на атоми,
і створювати з них власні світи,
що сяють невидимими для інших бажаннями як зорями,
і неймовірною дійсністю, мов планетами
обертаються подіями по-несподіваних орбітах...
Але, вони погано лягають на папір,
а творці , зазвичай , вмирають невідомими,
бо їхня творчість не піар,
і неочікуваний гість в посадових кабінетах.
І даремно ми складаємо плани,
і виписуємо їх як власні закони,
бо в нас ніколи не вистачає грошей
на їхню реалізацію,
в людській цивілізації,
що скотилася до побутових речей.
І коли мої вірші впираються в глухий кут,
а мої світи в обставини закуті,
я відкриваю її,
і входжу до неї -
як в найзагадковішу кімнату свідомості,
бо це єдиний вихід -
оволодіти ремеслом долі,
ставши майстром теорії випадковості,
щоби перших зустрічних
привітати як колег величних,
і звичайні кавярні ( не в жарт )
перетворити на справжній арт.
Я митець в випадковому часі,
як ловець шансу гармонії в хаосі,
де непередбачуваними помічниками є лише сновидіння,
які відкривають коди події дня...
Це зовсім непросто
зазирнути на кухню першооснови буття,
і збагнути її, незрозумілу вченими, ланку поступу,
що є випадковим вибухом успіху життя.
Можна вдало користуватися формулами випадкового -
якщо поєднати еволюцію метафізики Бога
із філософією розвитку
розквіту
людського,
і прилюдії світу Земного -
зробити ідейними скарбами для Всесвіту.



Партнери