Завантажити

***
Метро. Колія.
Коля, Дмитро
і ще якийсь дядько з вусами
самі
у келіях монастирських печер
черстві
обличчя русих
і чорноволосих
пошерхлих і млосних
родом із СССР

Думки повзуть ескалатором
латані
реклами плакатами
вдохи і видохи
надвір
вір
у силу преподобного мата
вір у Баха
що живе в метрі
і грає на сіро-білому
клавесині чиїхось зубів

торби, Orbit, біти і ти
хтось підстрижений
хтось з косичкою
хтось читає
а хтось Борхес
за табличкою
НЕМА ВИХОДУ
оголосить зупинку Бог

***
яке весілля?
курю пасивно –
захмарило усю веранду.
нам стало зимно.
ти кутаєш у простирадло
та знову й знов
цілуєш в губи.
я вб’ю в собі твою любов,
а з нею – Любу.

***
я піду в монастир чоловічий
розвінчать абстиненції міти
щоб носити короткі спідниці
і волосся гідропіритити
і щоночі бцде причастя
а щоранку буде похмілля
і пізнають монахи щастя
і прославлять з Маґдала Марію
цей монах цілуватиме ноги
інший – руки та усе інше
й ти зі мною зраджував Богу
і молився текстами Ніцше


Post-хрешення

Низько над водою
Посіяла сіль
Поливала сльо
та й
Низько над водою
Буду-буду цілува-
Чорнозем в долоні
Буду-буду цілувати
Чорнозем в долоні

Низько над водою
Розсипала сніг
Розтопила ру
та й
Низько над водою
Буду-буду розлива-
Бережечки болю
Буду-буду розливати
Бережечки болю

Низько під водою
Ізвила кубельце
Об коліна сльота
Проростали солі
Розцвітала рута
Низько під водою
Буду-буду полоска-
Рани річки кров’ю
Буду-буду полоскати
Рани річки кров’ю

Конспекти лекцій
(ко-лекція)

Весна-літо
Т. 2: Літо

Кава іржавими патьоками
На сонці в зеніті,
Бо зима в надирі.
Крізь діри на сирній
Кубишці Землі
Видно Літу,
Утоплену в літо.
Спрагу до осені
Щоб спопеліти,
Порівнюю себе із собою
В трагічності метафор.
Мета - із фарфору
І може розбитися,
Як б’ються японські вази
у садах каміння
Руками промінними,
Що не вміють читати
Іржавої кави
На літньому сонці
Ранку зраненого.

Осінь-зима
Т. 3: Осінь

Прочитані аркуші книжки
Облітають листям.
Шурхотять під ногами
Сліпців-бандуристів
Випуклі літери
Лабіринтів-бібліотек.
І тільки непрочитана осінь
Горить териконами ватрищ
Та пахне зниклою бібліотекою
Князя Ярослава.

Т.4: Зима

Холодні стіни
Потривоженого міста
Розмальовані ієрогліфами
Стародавніх сніжинок
І падають тіні їх
На кований місток,
Розсипають світлофорами
Літо, осінь, весну
На білу шкіру
Смугастих асфальтів.
Твої очі – прірва
Розколиханих озер.
Ти мерзнеш? У вирій
Тебе відпускаю
За філіжанкою кави,
За зеленим чаєм.

читати